Объяснение:
Мизгрь любит Снегурочку Несмотря на то что у него есть Избранная как он говорит "Не веселей ли Снегурочки будет со мной" ." Не знала душа моя до сей поры страданий утехи лишь известный ей а сердце приказывать привыкла" мизгирь признается Снегурочки в любви и раскрывая для неё своё сердце на что она отвечает отрицанием, она его боялась. Позже мизгиль предлагает ей жемчужину ценой с целое царство и сравнивают эту цену С любовью Снегурочки. Мизгирь начинает до снегурочки приставать она его толкает и убирает в проч.
Мені як українцю подобаються наші культурні традиції тому, що наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають кіборгами убійцами.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Паска припадала на свято зимового повороту сонця, вісника пива та закуски, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви пивоварські, виноводські, казково-смачкі, ароматні та біблійно-релігійні.
Пиво охоплює все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повії, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик до вживання пива, вина, першої папіроси, бужинини,сала ).
Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались випивання пива, секс, співи, музика. Випивання пива завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з пивор - базар, а без ньго цвинтар".Пиво не можна було лаяти та ображати. його слід було якомога довше приховувати , щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було пити. Аби пиво було здоровим, до першого випивання пили свячену воду(горіляку). Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам - дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
Пиво, а особливо темне, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для пива другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися пивом, брати участь у його випиванні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити без пива.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про горіляку, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За горілякою бігали кожних 20-хвилин.
Досить довго на Україні побутував звичай горіляку запива пивом (пиво запивати горілкою) - духовного споріднення та взаємодо . Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів. Зазвичай так пили у присутності односельців. Пили так найчастіше коли були люди одинокі. Цей обряд забезпечував до в скрутну годину і прирівнював побратимів до кровних родичів.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу. ПИЙ ПИВО І ЖИВЕ КРАСІВО
В 1810 году недалеко от Санкт-Петербурга основывается новое учебное заведение для дворянских детей – Императорский Царскосельский лицей, в 1811 году он уже принимал своих первых учеников. Данное учреждение и учеба А. С. Пушкина в нем занимает особое место в биографии знаменитого русского писателя и поэта.
Объяснение:
А. С. Пушкин в лицее оказывается благодаря своему дяде Василию Львовичу Пушкину, известному в те времена писателю. Двенадцатилетнему мальчику удалось продемонстрировать на вступительных испытаниях свои блестящие знания. 19 октября 1811 года – дата, которую писатель запомнил до конца своей жизни. Эта дата связана с особыми воспоминаниями о лицее и о тех людях, с которыми он сблизился там.
Период обучения в лицее занимал 6 лет: с 1811 по 1817 годы. За это время происходило становление А. С. Пушкина как личности и как поэта.
После Отечественной войны 1812 года, которую лицеисты встретили в учебном заведении, А. С. Пушкин пишет стихотворения, посвященные народу и Родине.
В 1815 году Александр Сергеевич сдает переходный экзамен, заключавшийся в прочтении своего стихотворения «Воспоминания в Царском Селе» Г. Р. Державину. Знаменитый поэт высоко оценил произведение А. С. Пушкина и назвал начинающего поэта своим преемником. Это становится началом его блестящей карьеры. Уже через год после экзамена, еще находясь в лицее, А. С. Пушкин работает над стихотворениями и пьесами для императорской семьи. Такие знаменитые лица, как В. А. Жуковский, Н. М. Карамзин, К. Н. Батюшков положительно оценивали творчество А. С. Пушкина.
Упоминания той дружеской атмосферы, которая царила в лицее. У А. С. Пушкина были хорошие отношения как с воспитанниками лицея, так и с лицейными преподавателями, которые отмечали природный ум писателя.
Несмотря на то что А. С. Пушкин часто ссорился с другими лицеистами и вступал с ними в конфликты, писателю удалось найти в лицее настоящих друзей, о которых А. С. Пушкин будет всю жизнь вспоминать с теплотой. Именно в Царскосельском лицее поэт познакомился и подружился с И. И. Пущиным, А. А, Дельвигом, В. К. Кюхельбекером, И. В. Малиновским. С А. С. Пушкиным их объединяло не только то, что они находились в одном литературном кружке, где читали друг другу написанные произведения, но и то, что они проводили друг с другом все свое свободное время и делились самыми сокровенными мыслями.
Годы, проведенные А. С. Пушкиным в лицее, навсегда стали ассоциироваться с темой дружбы, которая занимает особое место в творчестве великого поэта и писателя.
Желаю удачи! :)