1)Ця поезія колискова ,тому що мати розповідає синові ніжним голосом про чарівних лебедів і про реальний світ. Лебеді материнства
2)Цей вірш нам говорить про людяність. Тобто , автор хоче зосередити увагу на людяності . Він підкреслює, що в усіх ситуаціях треба залишатися людиною. Я думаю бути людиною це бути милосердним та доброзичливим.
3)Стосунків між людьми.
Кохання.
Родинні стосунки.
Взаємин батьків та дітей. Відповідальності за власні вчинки.
Твір "Русалонька із 7-В"
4)Новела відрізняється підкресленою лаконічністю розповіді. У ній не допускається пряма авторська оцінка дій літературних персонажів чи умов, що визначають розвиток описуваних подій.
В оповіданні така оцінка побічно виражається в портретній характеристиці та авторських відступах.
5)У новелі визначається делікатна проблема. Головна героїня згадує про дитячі роки, які пройшли у невеликому містечкові.Війна — дуже страшне слово. Вона несе лише горе. Страждання, біль, кров випали на долю тих чоловіків, які під час Великої Вітчизняної війни пішли на фронт зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину. Своїм оповіданням «Гер переможений» Л. Пономаренко хотіла викликати співчуття до німецьких полонених і показати, що на повагу заслуговує будь-яка людина, тим більше, якщо вона чуйна і добра. Оповідь про полоненого Фрідріха показує, що не слід ділити людей тільки на «своїх» та «ворогів», бо у світі є багато добрих і злих, щирих і підступних, а окремо існують ті, хто вміє тільки руйнувати, зневажати і вбивати. Перші заслуговують на повагу, а другі — лише на презирство.
(Любов Пономаренко автор)
Тема: цікаві пригоди хлопчика Чарлі та його друзів на казковій шоколадній фабриці.
Ідея: найголовніше для людини в її житті – це мати чудову родину, членів якої об’єднують любов, повага та розуміння.
Головна думка: Діти мають бути дітьми і вірити в чудо. Люди мають боротися зі своїми вадами та прагнути позбавитися від них, а не ставати їх рабами. Уславлюється геніальний людський розум, що здатен поєднати мрію з реальністю. Щастя не тільки у грошах. Головне – це теплі людські взаємини, любов і розуміння рідних і близьких. Люди, навіть з геніальними здібностями та величезними багатствами, не мають бути самотніми.
І сталося диво: ніби читаючи думки малого мрійника, лебеді знову з'явилися в піднебессі. Довго хлопчик дивиться їм услід, а дід каже: "Оті принесли нам лебеді на крилах життя". Хлопчику дивно, а дід продовжує далі: "Еге ж: і весну, і життя". Він розповідає малому, що навесні сонце відімкне своїми ключами землю, а ключі ті золоті. Дитині стає страшно — а що як сонце загубить свої ключі?
Все це викликає у діда сміх. "Він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли немає якоїсь підпірки, тоді нею стає його присохлий живіт. В таку хвилину вся дідова постать перехитується, карлючки вусів одстовбурчуються, з рота вириваються клекіт і "ох, рятуйте мою душу", з одежі осипається дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня підставляй під них".
Потім дід заспокоюється й пояснює хлопчикові, що лебеді полетіли "на тихі води, на ясні зорі". І знову хлопчик задумується, але вже про ті краї, де тихі води і прихилені до них зорі.
Та вже треба йти до хати, а то мати буде сварити за те, що вискочив босоніж, і називати махометом, вариводою, лоботрясом. Вже ж було таке, коли по першому лідку вискочив на ковзанку з материними ночовками. "Ніхто й не здивувався, що я притирився з такою снастю, бо на чому тільки тут не каталися: одні на санчатах, другі на грамаках, треті на шматкові жерсті, четверті умудрилися замість ковзанів осідлати притерті худоб'ячі кістки".