Рік написання – 1833 Жанр: віршована балада Тема: роздуми поета про майбутнє життя.
Ідея: зображення всих негараздів та випробувань людського життя.
Твір «Човен» Є. Гребінки є однією з перших оригінальних балад у новій українській літературі. Вміщений він у першій збірці письменника «Малороссийские приказки» й позначений виразними рисами романтизму. Вірш «Човен» має автобіографічний характер роздумів молодого поета, що вирушає з рідного хутора в Петербург, мовби кидається в піняві хвилі розбурханого житейського моря, яке спочатку грається, а там і нещадно розбиває одинокий човен. Романтизовано схвильована розповідь досягається засобами народної поетики; хвилі – «мов чорнії гори», хмари – «як темная нічка», громи гуркотять – «мов голос небесної кари», «пустують по піні мавки». Проте у автора відсутнє відчуття приреченості…
Ну не знаю например 1 Какую роль играют говорящие фамилии 2 Юмористическое или сатирическое это произведение 3 В чем смысл произведения 4 На кого направлен смех автора 5 Какие чисто Чеховские приёмы используются в произведениях 6 Роль говорящих деталей 7 Как по речи героев определяется их характер 8Что подразумевается под героями произведений ( типо то что образы собирательные) 9 В чем смысл рассказа? конкретно по Зломышленнику виновен ли Денис? 10 Что огорчает автора Надеюсь, это хоть как то вам
Рік написання – 1833 Жанр: віршована балада Тема: роздуми поета про майбутнє життя.
Ідея: зображення всих негараздів та випробувань людського життя.
Твір «Човен» Є. Гребінки є однією з перших оригінальних балад у новій українській літературі. Вміщений він у першій збірці письменника «Малороссийские приказки» й позначений виразними рисами романтизму. Вірш «Човен» має автобіографічний характер роздумів молодого поета, що вирушає з рідного хутора в Петербург, мовби кидається в піняві хвилі розбурханого житейського моря, яке спочатку грається, а там і нещадно розбиває одинокий човен. Романтизовано схвильована розповідь досягається засобами народної поетики; хвилі – «мов чорнії гори», хмари – «як темная нічка», громи гуркотять – «мов голос небесної кари», «пустують по піні мавки». Проте у автора відсутнє відчуття приреченості…