Ознаками фольклору є: усність, традиційність, варіантність, колективність, анонімність, імпровізаційність, • відображення життя, праці, боротьби трудового народу в різні історичні епохи; • вираження його світогляду, моралі, інтересів, мрій, оцінки різних суспільних і побутових подій та явищ, вчинків людей; • соціальна значимість творів; • колективний характер творення; • усне зберігання й поширення; • варіантність текстів; • анонімність; • порівняно невеликий обсяг; • ідейно-тематична єдність усіх фольклорних творів; • простота і ясність стилістики; • строга послідовність композиції; • повторюваність; • переважання дієслівних рим
Ознаками фольклору є: усність, традиційність, варіантність, колективність, анонімність, імпровізаційність, • відображення життя, праці, боротьби трудового народу в різні історичні епохи; • вираження його світогляду, моралі, інтересів, мрій, оцінки різних суспільних і побутових подій та явищ, вчинків людей; • соціальна значимість творів; • колективний характер творення; • усне зберігання й поширення; • варіантність текстів; • анонімність; • порівняно невеликий обсяг; • ідейно-тематична єдність усіх фольклорних творів; • простота і ясність стилістики; • строга послідовність композиції; • повторюваність; • переважання дієслівних рим
Нравственность – это духовное качество человека, нормы, которых он придерживается. Нравственность основывается на идеалах доброго отношения к людям и природе. Качество говорит о доброте, справедливости, долге и чести человека. Синонимы понятии – мораль, этика. Повесть Пушкина «Капитанская дочка» показывает, как формируется характер человека с высоким уровнем нравственности и представителей общества с безнравственным отношением к людям. Эпиграф к повести – «Береги честь смолоду». Крылатое выражение подсказывает, откуда идет корни правильного воспитания.
Гринев воспитывался в семье, где строго придерживались кодекса дворянской чести. Отец Гринева читал новости о карьере военных, погружался в задумчивость, обнаружив известие о получении звания кем-то из военных не за заслуги, а просто по истечению определенного времени. Слово отца было неоспоримым каноном справедливости. Гринев старший хочет увидеть сыне настоящего русского офицера. Он отправляет юношу служить не в столицу, а в глушь. Отец уверен, что Петр должен «понюхать пороху». Мать Гринева – преданная жена и заботливая мать. Она любит сына, уважает мужа, строит жизнь в доме по установленному веками порядку. Моральные качества, прививаемые сыну, становятся основой высокого нравственного уровня.
Объяснение: