Сьогодні в Україні намагаються відродити козацтво, ретельно вивчають життя козаків, їх звичаї, традиції, створюють сучасні козацькі загони. Справді, часи козацтва — частина героїчного минулого українського народу. Так в чому ж полягає такий жвавий інтерес до козаків? Чому ж ми, українці, пишається ними на весь світ?
Унікальність нашої історії і нашого народу полягає в тому, що у козацтві виявився творчий і волелюбний дух наших предків. Кожен в Україні чув про козаків. Козак в нашій уяві — це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею. Захисник Вітчизни, оборонець прав і віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України. Про них написано багато наукових книжок, цікавих романів, знято фільмів. Про наш козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави — гімні України. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистити слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. І у це слово вкладають розуміння найбільших чеснот нашого народу.
Козацтво в Україні виникло більше 500 років тому, в час розпаду Київської Русі після монголо-татарської навали. Українські міста піднімалися з руїн, але володарем колись могутньої держави стали литовські князі, хоча переважну більшість населення Великого Князівства Литовського складали українці й білоруси. В перші часи українці під новою владою почувалися вільно, литовці не утискали їх ані віри, ані мови, ані прав чи звичаїв. Та вже у XV-XVI ст. посилився вплив поляків, починається відбирання прав і процес закріпачення селян. Українці перестали почувати себе господарями на власні землі.
Средний брат: Этот день наступил очень быстро Хотя ждали его целый год Мы хотим подарить тебе искры Наших душ, зарифмованных строк Для тебя написали подарок Пусть из строчек он и из чирнил Но старались, я знаю не даром А чтоб радость тебе он привил
Младшая: Ты не думай, не только братишка Для тебя ночь сидел сочинял Не читали мы умные книжки Папа тоже писал, рифмовал
Папа: Поздравляем тебя дорогая С днем рожденья, желаем удачи Чтобы в жизни буквально играя Получала ты счастье в придачу Средняя: Будь здоровой всю жизнь как орлица Будь красивой как яркая птица И запомни, что любим тебя Папа, братик, сестричка и я.
Ты запой мне ту песню, что прежде Напевала нам старая мать. Не жалея о сгибшей надежде, Я сумею тебе подпевать. Я ведь знаю, и мне знакомо, Потому и волнуй и тревожь — Будто я из родимого дома Слышу в голосе нежную дрожь. Ты мне пой, ну, а я с такою, Вот с такою же песней, как ты, Лишь немного глаза прикрою — Вижу вновь дорогие черты. Ты мне пой. Ведь моя отрада — Что вовек я любил не один И калитку осеннего сада, И опавшие листья с рябин. Ты мне пой, ну, а я припомню И не буду забывчиво хмур: Так приятно и так легко мне Видеть мать и тоскующих кур. Я навек за туманы и росы Полюбил у березки стан, И ее золотистые косы, И холщовый ее сарафан. Потому так и сердцу не жестко — Мне за песнею и за вином Показалась ты той березкой, Что стоит под родимым окном.
Сьогодні в Україні намагаються відродити козацтво, ретельно вивчають життя козаків, їх звичаї, традиції, створюють сучасні козацькі загони. Справді, часи козацтва — частина героїчного минулого українського народу. Так в чому ж полягає такий жвавий інтерес до козаків? Чому ж ми, українці, пишається ними на весь світ?
Унікальність нашої історії і нашого народу полягає в тому, що у козацтві виявився творчий і волелюбний дух наших предків. Кожен в Україні чув про козаків. Козак в нашій уяві — це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею. Захисник Вітчизни, оборонець прав і віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України. Про них написано багато наукових книжок, цікавих романів, знято фільмів. Про наш козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави — гімні України. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистити слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. І у це слово вкладають розуміння найбільших чеснот нашого народу.
Козацтво в Україні виникло більше 500 років тому, в час розпаду Київської Русі після монголо-татарської навали. Українські міста піднімалися з руїн, але володарем колись могутньої держави стали литовські князі, хоча переважну більшість населення Великого Князівства Литовського складали українці й білоруси. В перші часи українці під новою владою почувалися вільно, литовці не утискали їх ані віри, ані мови, ані прав чи звичаїв. Та вже у XV-XVI ст. посилився вплив поляків, починається відбирання прав і процес закріпачення селян. Українці перестали почувати себе господарями на власні землі.
Объяснение: