перечитую роман В. Скотта «Айвенго» і співчуваю красуні, якій не подаровано долею нічого. Навіть у коханні вона може тільки втрачати - і втратить. Настільки, що прийде цілувати руки переможниці. А річ у тім, що її звуть Ребекка, вона донька Ісаака з Йорка. Вона - дівчина з народу, який ненавидять і зневажають із багатьох причин. Одна з причин релігійна: юдейка не може бути прийнятою у порядному товаристві, не може розраховувати на шлюб ні з норманом, ні з саксом. їй не піднятися вище від коханки - а це вона вважає падінням. Друга причина в тому, що її співвітчизників, не схильних вирішувати проблеми з мечем та списом у руках, великі хазяї Англії зневажають як боягузів. Нарешті, вона багата. А феодали, що її оточують, і простий ; народ болісно заздрять діловим успіхам Ісаака з Йорка і не дарують їх його доньці.
Проте саме вона і її батько беруть найактивнішу участь у долі головного героя - Айвенго. Це вони забезпечують його першокласним конем і міцними, красивими лицарськими обладунками, хоча це речі зовсім не дешеві. Відомо, що гарний панцир коштував три-чотири хутори з усіма працівниками і начинням. І На руках Ребекки буде поранений Айвенго, і їй треба буде згадати всі уроки Міріам, найкращої лікарки її народу. Саме її лікуванню має дякувати син Седрика, який залишився живий. Його шляхетність спроможеться лише на вдячність. Десь я читав, що коханням може стати будь-яке почуття, навіть ненависть, але в жодному разі не вдячність. До того ж кохати іновірку йому і на думку не спаде. Храмовник кохає прекрасну єврейку. Єврейка кохає шляхетного Айвенго. .і Айвенго кохає величну леді Ровену. Леді Ровена дозволяє себе кохати.
А сама… Правда, не можу зрозуміти її ставлення до Айвенго. Вона нічого не зробила задля нього. Щоправда, під час нашого знайомства з нею в домі Седрика Сакса вона залюбки слухає розповідь про нові подвиги вигнанця Айвенго. Проте дівчині завжди приємно усвідомлювати, який незвичайний хлопець є її «прихильником». А порушення волі господаря дому їй нічим яе загрожує, бо господар вважас її законною претенденткою на англійський троп і сповнений васальної поваги до неї. Щоправда, вона говорить дуже люб’язні слова після проголошення її Королевою Краси на турнірі. Та не вона зцілює його рани і не вона повстає проти батьківської волі і «громадської думки». Вона тільки чекає, непорушна, як статуя, спокійна і незворушна навіть під час полону. Все працює на неї: і її зовнішність, і традиція їхньої ще дитячої дружби, і релігійна єдність, і впевненість у почуттях Айвенго. «Тому, хто має, додасться ще, а у бідного відніметься». Так воно й сталося. Перед тим, як навіки покинути Англію, бідна Ребекка прийде попрощатися і поцілує руку величній Ровені, як це зазвичай повинні були робити переможені на потіху переможцям.
Однажды мне купили игровую приставку,о которой я мечтал почти год.Я пошел в школу в тот день и с нетерпением ждал окончания уроков.Придя со школы домой я начал играть в приставку .Проиграл я допоздна,и не успел сделать уроки.Нужно было ложиться спать,и я отправился в кровать. На следующий день я ходил по школе и боялся что меня спросят.Домашнее задание я не сделал и за это мог получить два.Уже пять уроков и оставался один урок-английский.На этом уроке меня и спросили.а за невыученное дз поставили два.Придя домой ,я рассказал маме об этом,а также сознался в том.что я весь вечер играл.Мама сказала:"Делу время,а потехе час".Я подумал над этим и решил:она права.
Мне кажется - нужно... и жизнь изменится к лучшему.. .
Дон-кихот Я встретил Дон Кихота. \ Вы не смейтесь. \ Я встретил Дон Кихота не вчера. Однажды я увидел Дон Кихота, \ Когда впервые в жизни \ безработный \ Бездельничал. В кармане агора \ Последняя. У винного киоска \ Сидел – неплоский – слепленный из воска, \ Розовощек, \ коротконог, \ пузат – \ Но я его узнал по шляпе броской, \ К тому ж под ним был верный Росинант. Юрий Каминский ДОН КИХОТ
цитаты в сорри - без сортировки.. .
Дон-кихот Но вот опять он скачет по дороге... \ Кого он встретит? С кем затеет бой? \ Последний рыцарь, тощий, длинноногий, \ В наш первый путь ведет нас за собой. Самуил Маршак ДОН-КИХОТ
Дон-кихот Мелют медленно мельницы наших господ, \ и ни меч, ни огонь их уже не берёт, \ и какой бы ты ни был крутой дон-кихот, \ а закончишь фальстафом бездарным. Игорь Петров
ДОН-КИХОТ \\Говорят, что в самом конце Дон-Кихот все-таки женился\на своей Дульцинее. Они продали Росинанта и купили\себе козу. Коза дает два литра молока, но это, говорят, \не предел. Говорят, бывают такие козм, которые дают\в день до трех литров... \Впрочем, это только так говорят.. . Феликс Кривин. Ученые сказки.
Дон-кихот Вот он — последний в своем поколенье, Смелый, осмеянный, милый. Падайте ниц перед ним на колени Вы, вековые кумиры1 Павел Антокольский ДОН-КИХОТ
ДОН-КИХОТ И кинешься, как будто так и надо! \ Ты их а они же - в крик! \ Эх, Дон Кихот, не до тебя им - стадо! \ Ты не мешай им топать на шашлык! ЛИНА КОСТЕНКО. Перевод Василия Бетаки МОИХ НОЧЕЙ
ДОН-КИХОТ Ну что ж, коли смеяться вам охота, \Так смейтесь. Ведь когда-то, господа. \Подтрунивал и я над Дон Кихотом, \Но до чего же глуп я был тогда! \И все ж благодаря моим заботам\Бывал он сыт подчас. И не беда, \Что надо мною тоже иногда\Смеялись так же, как над Дон Кихотом. \Посмейтесь, коль охота, господа. \Да, мой сеньор был неблагоразумным, \А я благоразумным был всегда, \Что приводило к спорам, господа. Бахнов Владлен Бахнов Антология сатиры и юмора России ХХ века. Том 37 Монолог Санчо Пансы
Дон-Кихот путей не выбирает, \Росинант дорогу сам найдет. \Доблестного враг везде встречает, \С ним везде сразится Дон-Кихот. Федор Сологуб
Дон-Кихот путей не выбирает, \Росинант дорогу сам найдет. \Доблестного враг везде встречает, \С ним везде сразится Дон-Кихот. Федор Сологуб 1922 Дон-Кихот путей не выбирает,
ДОН-КИХОТ Ты помнишь? Нечего жалеть и нежить. Жги! Есть одни лишь выход — дымоход. Зола и дым — твоя смешная нежить, Твоя смешная немочь, Дон-Кихот. Павел Антокольский
ДОН-КИХОТ\Не падай, надменное горе! Вставай, молодая тоска! Да здравствует вне категорий Высокая роль чудака! Павел Антокольский
Дон-кихотАлексею Капмру\Кто говорит, что умер Дон-Кихот? Вы этому пе верьте: Он неподвластен времени и смерти, Он в новый собирается поход. Пусть жизнь его невзгодами полна — Он носит рапы, словно ордена! Юлия Друнина 1959
Дон-КихотСквозь скрежещущий и ржавый грохот\Колесницы пламенного дня, \Сквозь проклятья, свист, глумленья, хохот, \Меч утратив, щит, копье, коня, \Добредет к ограде Дульцинеи\Дон-Кихот. Открыты ворота, \Розами усеяны аллеи, \Срезанными с каждого куста. Федор Сологуб
ДОНКИХОТСТВО У всякой вещи есть предки. Так, например, \ Пропеллер – потомок мельницы ветряной. \ Пора дон-кихотства Бродский размер\ Как уценённою куклой играет мной, –\ К чему вентилятор, когда есть кондиционер? Инна Лиснянская Из книги «ВЕТЕР ПОКОЯ» 2003 1997 НОЧИ КАБИРИИ
ДОНКИХОТСТВО Не слишком любишь маскарады, \ А в клуб не ступишь и ногой; \ Храня обычаи, обряды, \ Не донкишотствуешь собой; Гавриил Державин 1782 Фелица
ДОНКИХОТСТВО Таков последний взнос за донкихотство, \Которым мы похожи и смешны. \
перечитую роман В. Скотта «Айвенго» і співчуваю красуні, якій не подаровано долею нічого. Навіть у коханні вона може тільки втрачати - і втратить. Настільки, що прийде цілувати руки переможниці. А річ у тім, що її звуть Ребекка, вона донька Ісаака з Йорка. Вона - дівчина з народу, який ненавидять і зневажають із багатьох причин. Одна з причин релігійна: юдейка не може бути прийнятою у порядному товаристві, не може розраховувати на шлюб ні з норманом, ні з саксом. їй не піднятися вище від коханки - а це вона вважає падінням. Друга причина в тому, що її співвітчизників, не схильних вирішувати проблеми з мечем та списом у руках, великі хазяї Англії зневажають як боягузів. Нарешті, вона багата. А феодали, що її оточують, і простий ; народ болісно заздрять діловим успіхам Ісаака з Йорка і не дарують їх його доньці.
Проте саме вона і її батько беруть найактивнішу участь у долі головного героя - Айвенго. Це вони забезпечують його першокласним конем і міцними, красивими лицарськими обладунками, хоча це речі зовсім не дешеві. Відомо, що гарний панцир коштував три-чотири хутори з усіма працівниками і начинням. І На руках Ребекки буде поранений Айвенго, і їй треба буде згадати всі уроки Міріам, найкращої лікарки її народу. Саме її лікуванню має дякувати син Седрика, який залишився живий. Його шляхетність спроможеться лише на вдячність. Десь я читав, що коханням може стати будь-яке почуття, навіть ненависть, але в жодному разі не вдячність. До того ж кохати іновірку йому і на думку не спаде. Храмовник кохає прекрасну єврейку. Єврейка кохає шляхетного Айвенго. .і Айвенго кохає величну леді Ровену. Леді Ровена дозволяє себе кохати.
А сама… Правда, не можу зрозуміти її ставлення до Айвенго. Вона нічого не зробила задля нього. Щоправда, під час нашого знайомства з нею в домі Седрика Сакса вона залюбки слухає розповідь про нові подвиги вигнанця Айвенго. Проте дівчині завжди приємно усвідомлювати, який незвичайний хлопець є її «прихильником». А порушення волі господаря дому їй нічим яе загрожує, бо господар вважас її законною претенденткою на англійський троп і сповнений васальної поваги до неї. Щоправда, вона говорить дуже люб’язні слова після проголошення її Королевою Краси на турнірі. Та не вона зцілює його рани і не вона повстає проти батьківської волі і «громадської думки». Вона тільки чекає, непорушна, як статуя, спокійна і незворушна навіть під час полону. Все працює на неї: і її зовнішність, і традиція їхньої ще дитячої дружби, і релігійна єдність, і впевненість у почуттях Айвенго. «Тому, хто має, додасться ще, а у бідного відніметься». Так воно й сталося. Перед тим, як навіки покинути Англію, бідна Ребекка прийде попрощатися і поцілує руку величній Ровені, як це зазвичай повинні були робити переможені на потіху переможцям.