Небольшой рассказ "Корзина с еловыми шишками" был написан Константином Паустовским.
Главные герои:
Дагни Педерсен, дочь лесника
Эдвард Григ, композитор
Магда, тетя Дагни
Нильс, дядя Дагни.
Главная мысль этого рассказа в том, что всегда надо верить в чудо и оно обязательно случится и тогда в твой жизни появится смысл, как он появился в жизни девушки Дагни, когда она услышала музыку Грига, посвященную самой себе.
Краткое содержание:
В лесу старый композитор Григ встретил дочь лесника Дагни, которой было 8 лет и ей поднести корзину с еловыми шишками. Девочка настолько понравилась Григу, что оно пообещал сделать ей подарок, только не сейчас, а через 10 лет, когда Дагни исполнится 18 лет.
Григ уехал и несколько месяцев писал обещанную музыку лет, Дагни окончила школу и уехала в Христианию, к дяде и тете. Тетя постоянно водила Дагни в театры, и Дагни сильно переживала уведенное. Однажды тетя Магда решила отвести Дагни на концерт и там девочка вдруг услышала свое имя. Задние ряды попросили повторить и она убедилась, что это как раз тот подарок, который обещал ей старый человек десять лет назад.
Волшебная музыка напомнила Дагни родной лес и ее саму, маленькую девочку. Она поняла, что жить стоит ради прекрасного и что она любит эту жизнь.
Поеми "Іліада" і "Одіссея" були створені у VIII — на початку VII століття до нашої ери і відбивають світогляд, ідеал поведінки людини, її місце у природі і суспільстві. Головні герої поем — вожді (царі), що виділяються своєю хоробрістю й силою. Гомер віддає їм шану саме тому, що вони спроможні відстояти інтереси свого народу, прийняти на себе найсильніші удари супротивника.
У поемі "Іліада" зображено чимало видатних воїнів: Діомед, Аякс, Патрокл, але головну роль автор поеми відводить Ахіллу. Він — наймолодший герой поеми "Іліада", але Ахілл — найсильніший воїн греків, йому притаманні такі риси, як почуття обов'язку, хоробрість, відвага, ці риси відзначають й інших героїв поеми, але тільки Ахілл має такий бурхливий темперамент, який доповнюється бажанням відстоювати справедливість. Він справжній герой, який понад усе цінує честь. Як потоптання своєї честі Ахілл сприймає те, що Агамемнон забирає його полонянку. Тому ні автор поеми, ні греки не звинувачують його у зраді: самоусунення Ахілла сприймається як захист честі. Ахіллу властиве почуття вірності своїм друзям, смерть Патрокла змусила його повернутися у військо. У нових латах, що викував Гермес, Ахілл непереможний. У 21-й пісні розповідається про жорстоку помсту Ахілла за смерть друга. Він гонить троянців до річки Ксанф і багатьох із них гам убиває, але дванадцять юнаків він захопив живими, щоб принести їх у жертву Патроклу. У 22-й пісні зображено двобій Гектора й Ахілла, в якому останній перемагає. Бурхливий темперамент Ахілла не дає йому заспокоїтись на цьому, він прив'язує тіло Гектора до колісниці і кілька разів об'їздить Трою, але коли до нього приходить батько Гектора з проханням не знущатися над тілом сина, почуття справедливості перемагає: вражений горем старого батька, герой віддає тіло Гектора на поховання.