Життя Онєгіна – це гонитва за насолодами. Воно беззмістовне, одноманітне, хоч і сповнене пригодами. Світ сприймається героєм, як місце для щоденних насолод та задоволень. Така життєва філософія називається гедонізмом. Життя Онєгіна – це гонитва за насолодами. Воно беззмістовне, одноманітне, хоч і сповнене пригодами. Світ сприймається героєм, як місце для щоденних насолод та задоволень. Така життєва філософія називається гедонізмом.
Онєгін не знаходить свого щирого призначення й місця в житті, він тяготиться своєю самітністю, незатребуваністю. Говорячи словами Герцена, “Онєгін… зайва людина в тім середовищі, де він перебуває, але, не маючи потрібну силу характеру, ніяк не може вирватися з її”. Але, на думку самого письменника, образ Онєгіна не закінчений. Адже роман у віршах по суті завершується такою постановкою питання: “Яким буде Онєгін надалі?” Сам Пушкін залишає характер свого героя відкритим, підкресливши цим саму здатність Онєгіна до різкої зміни ціннісних орієнтирів і, помічу, певною готовністю до дії, до вчинку. Правда, можливостей для реалізації себе в Онєгіна практично немає. Але роман не відповідає на вышепоставленный питання, воно його задає читачеві.
Пушкін розлучається зі своїм героєм в один з найпохмуріших і безвихідних моментів його життя, надаючи читачеві право засудити героя чи виправдати його, додумати його подальшу долю. Але один висновок цілком ясний: такі люди, як Онєгін, приречені на бездіяльність. Вони стали знаменням часу, перетворившись на "розумних ненужностей", "зайвих людей".
Во имя чего можно совершить подвиг? Я уверенна, во имя Родины. Нет ничего прекрасней и роднее, как место, где ты вырос! Где учила тебя первым шагам твоя мать, где впервые разделил ты счастье и горести с друзьями. Где знакома тебе каждая тропинка и улочка. Неужели недостойно подвига то место, где ты вырос настоящим человеком? Неужели все те, кто был когда-то рядом, не достойны смелого поступка? Один такой поступок тысячи жизней сбережет, а трусость - погубит. Совершайте подвиги во имя Родины! Родины с большой буквы! Ибо там все ваши друзья и близкие. Все те, кто дорожил вами и хотел бы сохранить. Я думаю, ради таких людей, ради таких момент будет достойным совершить самый настоящий подвиг. Ради отечества следует жертвовать даже славой, ибо никакая известность не заменит тебе дом родной. Во имя Родины совершайте подвиги! Во имя тех, кто пробыл с вами всю свою жизнь!
Он побывал на шести соседних астероидах На первом жил король. На второй планете жил честолюбец. На третьей — пьяница. На четвертой — деловой человек. На пятой — фонарщик. На шестой планете жил географ.. Седьмой была Земля — очень непростая планета! Могу описать... На первом жил король: ему так хотелось иметь подданных, что он предложил Маленькому принцу стать министром, а малыш подумал, что взрослые — очень странный народ. На второй планете жил честолюбец. Он считал себя самым популярным и знаменитым. Но его знаменитость не в чём не проявлялась, так как жил он на планете один. На третьей — пьяница. Когда он явился на эту планету, Пьяница молча сидел и смотрел на выстроившиеся перед ним полчища бутылок — пустых и полных. На четвертой — деловой человек, он был так занят, что при появлении маленького принца даже головы не поднял. На пятой — фонарщик. Все взрослые показались Маленькому принцу чрезвычайно странными, и только Фонарщик ему понравился: этот человек оставался верен уговору зажигать по вечерам и гасить по утрам фонари, хотя планета его настолько уменьшилась, что день и ночь менялись ежеминутно. На шестой планете жил географ. А поскольку он был географом, ему полагалось расспрашивать путешественников о тех странах, откуда они прибыли, чтобы записывать их рассказы в книги. Седьмой была Земля — очень непростая планета! Достаточно сказать, что на ней насчитывается сто одиннадцать королей, семь тысяч географов, девятьсот тысяч дельцов, семь с половиной миллионов пьяниц, триста одиннадцать миллионов честолюбцев — итого около двух миллиардов взрослых.
Объяснение:
Життя Онєгіна – це гонитва за насолодами. Воно беззмістовне, одноманітне, хоч і сповнене пригодами. Світ сприймається героєм, як місце для щоденних насолод та задоволень. Така життєва філософія називається гедонізмом. Життя Онєгіна – це гонитва за насолодами. Воно беззмістовне, одноманітне, хоч і сповнене пригодами. Світ сприймається героєм, як місце для щоденних насолод та задоволень. Така життєва філософія називається гедонізмом.
Онєгін не знаходить свого щирого призначення й місця в житті, він тяготиться своєю самітністю, незатребуваністю. Говорячи словами Герцена, “Онєгін… зайва людина в тім середовищі, де він перебуває, але, не маючи потрібну силу характеру, ніяк не може вирватися з її”. Але, на думку самого письменника, образ Онєгіна не закінчений. Адже роман у віршах по суті завершується такою постановкою питання: “Яким буде Онєгін надалі?” Сам Пушкін залишає характер свого героя відкритим, підкресливши цим саму здатність Онєгіна до різкої зміни ціннісних орієнтирів і, помічу, певною готовністю до дії, до вчинку. Правда, можливостей для реалізації себе в Онєгіна практично немає. Але роман не відповідає на вышепоставленный питання, воно його задає читачеві.
Пушкін розлучається зі своїм героєм в один з найпохмуріших і безвихідних моментів його життя, надаючи читачеві право засудити героя чи виправдати його, додумати його подальшу долю. Але один висновок цілком ясний: такі люди, як Онєгін, приречені на бездіяльність. Вони стали знаменням часу, перетворившись на "розумних ненужностей", "зайвих людей".