Ця збірка з’явилася несподівано, наче саме Небо послало її поетові перед смертю… 55 сонетів він написав усього за місяць, коли жив у Швейцарії, у замку Мюзот, у лютому 1922 р. У цій збірці Рільке славить природу, Творця і, попри все, життя, хоча він у цей час був у полоні смертельної хвороби. Збірку він присвятив Вєрі Оукама-Кнооп (1900-1919), юній талановитій танцівниці, яка померла від лейкемії, хвороби, що забрала згодом і самого поета. Він бачив її лише двічі на домашніх концертах у Мюнхені, але її трагічна доля не залишила його байдужим і, вочевидь, надихнула на створення цього циклу. Між збірками «Нові поезії» та «Сонети до Орфея» — сім років, які кардинально змінили Європу й призвели до глибокої духовної кризи в Рільке. Однак саме в цьому циклі уява поета ніби заново відроджує світ, зруйнований Першою світовою війною, повертаючи йому первісну гармонію. Поет Й. Бродський зауважив, що міф потребує поета, і міфу про Орфея надзвичайно поталанило, бо він знайшов Рільке. Орфей у Рільке — уособлення сили мистецтва, що перетворює хаос на космос, поєднує «видимий» (конечний) світ і «невидимий» (безконечний), здатний подолати відчуженість людини.
У сонеті поет зосереджується на передачі сили, яку пробуджує спів Орфея. Поет співає, і весь світ навколо змінюється: починають рости дерева, а з лісу виходять умиротворені звірі послухати співця… І саме з цього співу народжується новий світ.
В рассказе говорится о мальчике, живущем с отцом и младшею сестрой. После смерти матери отец перестает заботится о сыне, предпочтя ему маленькую дочь. Позже мальчик в катакомбах знакомится с бедной семьей, которую позже называют "Дурным обществом". В этом семействе есть смертельно больной ребенок, которому мальчик таскает игрушки своей сестры. Благодарность для него - улыбка больной девочки. Когда она умирает, отец мальчика ругает его за украденные игрушки. Но когда мальчик рассказывает об этой девочке, отец его прощает, а жизнь и отношения в их семье налаживаются. А бедная семья куда-то пропадает... Очень интересный рассказ, советую Вам почитать. Лично я плакала...
Вариант плана I. Развалины. (Экспозиция. ) 1. Смерть матери. 2. Княж-городок. 3. Замок на острове. 4. Изгнание жильцов из замка. 5. Новый приют изгнанников. 6. Тыбурций Драб. 7. Дети Тыбурция. II. Я и мой отец. (Экспозиция. ) 1. Жизнь Васи после смерти матери. 2. Отношение отца к сыну. 3. Двойное горе мальчика. «Ужас одиночества» . 4. Переживания отца. 5. Вася и его сестра Соня. 6. Вася исследует жизнь города. III. Я приобретаю новое знакомство. (Завязка. ) 1. Начало экскурсии. 2. Исследование часовни. 3. Бегство мальчишек. 4. Таинственный шепот. 5. Появление мальчика и девочки. 6. Первый разговор. 7. Знакомство. 8. Новые приятели провожают Васю домой. 9. Возвращение домой. Разговор с беглецом. IV. Знакомство продолжается. (Развитие действия. ) 1. Подарки для Валека и Сони. 2. Сравнение Маруси и Сони. 3. Попытка Васи устроить игру. 4. Разговор о сером камне. 5. Беседа Валека и Васи о Тыбурции и об отце Васи. 6. Новый взгляд на отца. V. Среди серых камней. (Развитие действия. ) 1. Встреча Васи с Валеком в городе. 2. Ожидание на кладбище. 3. Спуск в подземелье. Маруся. 4. Разговор с Валеком о воровстве и нищете. 5. Новые чувства Васи. VI. На сцену является пан Тыбурций. (Развитие действия. ) 1. Вася снова приходит в гости к друзьям. 2. Игра в жмурки. 3. Тыбурций ловит и расспрашивает Васю. 4. Тыбурций приказывает Васе молчать об увиденном. 5. Мясо на обед. 6. Встреча Васи с отцом в саду. Первая ложь. VII. Осенью. (Развитие действия. ) 1. Болезнь Маруси. 2. Приход старого Януша к отцу. 3. Размышления Тыбурция о судье и законе. VIII. Кукла. (Кульминация. Развязка. ) 1. Сонина кукла. 2. Маруся словно ожила. 3. Опасения и неприятности Васи. 4. Попытка забрать куклу у Маруси. 5. Приказ отца не отлучаться из дому. 6. Расспросы отца о кукле. 7. Появление Тыбурция. Возвращение куклы. 8. Примирение отца с сыном. 9. Деньги для Тыбурция. 10. Прощание с Марусей. Заключение. (Эпилог. ) 1. Исчезновение Тыбурция и Валека. 2. Марусина могилка.
Ця збірка з’явилася несподівано, наче саме Небо послало її поетові перед смертю… 55 сонетів він написав усього за місяць, коли жив у Швейцарії, у замку Мюзот, у лютому 1922 р. У цій збірці Рільке славить природу, Творця і, попри все, життя, хоча він у цей час був у полоні смертельної хвороби. Збірку він присвятив Вєрі Оукама-Кнооп (1900-1919), юній талановитій танцівниці, яка померла від лейкемії, хвороби, що забрала згодом і самого поета. Він бачив її лише двічі на домашніх концертах у Мюнхені, але її трагічна доля не залишила його байдужим і, вочевидь, надихнула на створення цього циклу. Між збірками «Нові поезії» та «Сонети до Орфея» — сім років, які кардинально змінили Європу й призвели до глибокої духовної кризи в Рільке. Однак саме в цьому циклі уява поета ніби заново відроджує світ, зруйнований Першою світовою війною, повертаючи йому первісну гармонію. Поет Й. Бродський зауважив, що міф потребує поета, і міфу про Орфея надзвичайно поталанило, бо він знайшов Рільке. Орфей у Рільке — уособлення сили мистецтва, що перетворює хаос на космос, поєднує «видимий» (конечний) світ і «невидимий» (безконечний), здатний подолати відчуженість людини.
У сонеті поет зосереджується на передачі сили, яку пробуджує спів Орфея. Поет співає, і весь світ навколо змінюється: починають рости дерева, а з лісу виходять умиротворені звірі послухати співця… І саме з цього співу народжується новий світ.
Объяснение:
...