Роман “Майстер і Маргарита” по праву вважається вершиною творчості М. А. Булгакова. Цей твір унікально хоча б тому, що поки жоден критик до кінця не розкрив його справжній творчий задум. У кожного читача своє бачення. Головним героєм роману є обдарований письменник в самому розквіті років, іменований Майстром. Після того, як він виграв певну суму грошей в лотерею і залишив роботу, Майстер зайнявся улюбленою справою. Він написав захоплюючий історичний роман про часи правління прокуратора Понтія Пілата і про останні дні мандрівного філософа Ієшуа Га-Ноцрі. В цю працю майстер вклав всю свою душу.
На даному етапі життя він зустрів Маргариту – молоду московську домогосподарку, чий чоловік був військовим інженером. Любов між Майстром і Маргаритою спалахнула моментально, як тільки зустрілися їхні очі, повні самотності. Маргарита стала не просто коханої геніального письменника, а й його помічницею. Вона змогла гідно оцінити його книгу, яку багато разів перечитувала. Відчувши, що Майстер без неї не впоратися, вона пішла від чоловіка.
Коли прийшов час віддати роман на друк, Майстер знав, що від цього залежить вся його життя. На жаль, працівники видавництва в ті часи не завжди говорили, що думають і часто лицемірили. Незважаючи на те, що роман був більш ніж гідним, вони відмовилися його друкувати. А критик Латунский і зовсім написав жорстку критику роману. Ця стаття остаточно зламала Майстри, і він вирішив підпалити свою рукопис. Після цього він провів деякий час в лікарні для душевнохворих. Там він познайомився з не відбувся поетом Іваном Бездомним, який став його послідовником.
Зневірившись, Маргарита в цей час погодилася продати душу дияволу заради добробуту коханого і порятунку його творчості. Вдавшись до до Сатани, ця пара втратила світла, але знайшла спокій. Воланд, як і обіцяв, повернув Маргариті Майстра, а Майстру – копію його рукописи. Потім він вирішив перенести їх в інший вимір, так як на землі їх оточували жалюгідні, нікчемні і лицемірні люди.
Трагедія Майстра полягала в тому, що він шукав визнання не в тих колах. Доля цього героя тісно пов’язана з долею самого автора. Відомо, що сам М. А. Булгаков також за освітою був істориком і працював якийсь час в музеї. Чимало його творів також відкидалися видавництвами, а роман “Майстер і Маргарита” і зовсім був виданий тільки через двадцять шість років після смерті письменника. Багато письменників, вільно висловлювали свою думку в ті часи, потрапляли до психіатричних лікарень, вмирали в злиднях, не отримували визнання за життя. Але, як відомо, “рукописи не горять” і справжня творчість безсмертне.
Наступила зима. выпал белый пушистый снег. в лесу замело все дорожки и тропинки, а борьке не сидится дома, хочется ему по лесу погулять. вылез он из норы и удивился: кругом переполох, все бегают, куда-то спешат, торопятся. ничего он не поймёт – что случилось? и тут борька увидел на дереве ворону. она рассказала борьке, что сегодня наступает новый год, вот все и торопятся его встретить. и он пошёл в лес искать новый год. идёт он по лесу и думает: «кто же это такой, новый год, и где его можно встретить? ». шёл он шёл и заблудился. вдруг налетел ветер, поднялась метель, повалил снег. деревья качаются, скрипят. ветер мешает идти. испугался кабан борька и спрятался под кустиком. сидит, дрожит от страха. и тут на полянку выскочили три волка. они о чём-то спорили и смотрели по сторонам. борька прислушался к их разговору. волки говорили про какого-то деда мороза и мешок с подарками, и про новый год. борька обрадовался: «вот кто мне встретить новый год». а чтобы волки его не увидели и не съели, он решил осторожно пойти за ними. вскоре они пришли к полянке, на которой сидел на пеньке какой-то дедушка, а рядом с ним лежал огромный мешок. вдруг волки пригнулись и стали осторожно подкрадываться к мешку. борька догадался – они хотят украсть мешок, и он решил им помешать. он завизжал изо всех сил так, что дедушка от неожиданности чуть не свалился с пенька, а волки бросились врассыпную. борька и сам испугался и кинулся к дедушке. он только хрюкал и ничего не мог сказать. наконец всё стихло. дедушка успокоил борьку и сказал, что он дед мороз и несёт на новый год подарки. он развязал свой мешок и достал целый пакет вкусных желудей. борька был счастлив! так он узнал, что такое новый год.
Любовь профи (838) 3 года назадиван сергеевич тургенев обладал способностью ясно видеть и глубоко анализировать противоречия той психологии и той системы взглядов, которая была близка ему самому, а именно—либеральной. эти качества тургенева – художника и психолога, появились в повести «ася», в которой автор, в сущности, раскрывает слабые стороны характера, выработавшегося на почве дворянского либерализма. тургенев говорил, что писал эту вещь «горячо, чуть не со слезами». ася — один из самых поэтичных женских образов тургенева. героиня повести — открытая, самолюбивая, пылкая девушка, с первого взгляда поражающая своей необычной внешностью, непосредственностью и благородством. она дочь крепостной крестьянки и помещика. этим объясняется ее поведение: она застенчива, не умеет вести себя в обществе. после смерти матери девушка оказывается предоставленной самой себе, она рано начинает задумываться над противоречиями жизни, над всем, что ее окружает. так же ася близка к другим женским образам в произведениях тургенева. с ними ее роднит нравственная чистота, искренность, способность к сильным страстям, мечта о подвиге. в образе аси идея долга, получает своеобразный поворот. запросы ее к жизни одновременно и велики, и просты. она кажется странной и неестественной именно потому, что обычная жизнь людей ее круга ей не по душе. она мечтает о жизни деятельной, возвышенной и благородной. ее внимание привлекают люди простые, она, как видно, и сочувствует и в то же время завидует им. так, наблюдая за толпой богомольцев, она замечает: “вот бы пойти с ними”. она понимает жизнь простых людей как подвиг: “пойти куда-нибудь на молитву, на трудный подвиг”. ей не хочется, чтобы ее жизнь прошла бесследно. но она чувствует, как трудно достигнуть этого. асе никто не внушал никаких правил. не подавляемая извне, она была цельной натурой. но как раз этому асю считали странной и непонятной люди ее круга. в асе, воспитанной без всяких правил и проведшей раннее детство в крестьянской семье, совмещалось желание быть счастливой с желанием исполнять высокий долг человека. она мечтает и о подвиге, и о соединении своей судьбы с человеком, который бы ей совершить его. ася дана в повести через восприятие господина н.н., от лица которого ведется повествование. н.н. встречается с ней во время путешествия по германии, где ася живет со своим братом. ее своеобразное обаяние пробуждает в нем любовь. сама ася впервые в своей жизни сталкивается с таким чувством. н.н. представляется ей необыкновенным человеком, настоящим героем. любовь окрыляет героиню, придает ей новые силы, внушает веру в жизнь. асе показалось, что она встретила “необыкновенного человека”, “героя”, и она была готова подчинить его судьбе свою собственную. но она ошиблась. тот, кого она приняла за героя, на деле не был им. и это означало, что поиски и ожидания ее были напрасны, что соединение подвига и личного счастья неосуществимо, что подвиг для нее мыслим лишь как следование каким-то принятым для себя правилам, как самоотречение. ее избранник оказывается человеком безвольным и нерешительным, он не может достойно ответить на ее пылкие чувства. решимость аси пугает его, и н.н. оставляет ее. первая любовь героини оказывается несчастной. нежный образ аси навсегда остался в памяти н., так же как образ «тургеневской» девушки, нарисованный писателем, навсегда остается в памяти читателя. он поражает своей красотой, искренностью, чистотой. он вдохновляет и сводит с ума, этот милый образ аси. каждый писатель создает в своих произведениях неповторимые, особенные образы. некоторые из них забываются, а другие остаются в памяти читателей надолго. и. с. тургенев воплотил в нескольких своих произведениях образ, навсегда вошедший в мировую как «тургеневская» девушка в повести «ася».
Роман “Майстер і Маргарита” по праву вважається вершиною творчості М. А. Булгакова. Цей твір унікально хоча б тому, що поки жоден критик до кінця не розкрив його справжній творчий задум. У кожного читача своє бачення. Головним героєм роману є обдарований письменник в самому розквіті років, іменований Майстром. Після того, як він виграв певну суму грошей в лотерею і залишив роботу, Майстер зайнявся улюбленою справою. Він написав захоплюючий історичний роман про часи правління прокуратора Понтія Пілата і про останні дні мандрівного філософа Ієшуа Га-Ноцрі. В цю працю майстер вклав всю свою душу.
На даному етапі життя він зустрів Маргариту – молоду московську домогосподарку, чий чоловік був військовим інженером. Любов між Майстром і Маргаритою спалахнула моментально, як тільки зустрілися їхні очі, повні самотності. Маргарита стала не просто коханої геніального письменника, а й його помічницею. Вона змогла гідно оцінити його книгу, яку багато разів перечитувала. Відчувши, що Майстер без неї не впоратися, вона пішла від чоловіка.
Коли прийшов час віддати роман на друк, Майстер знав, що від цього залежить вся його життя. На жаль, працівники видавництва в ті часи не завжди говорили, що думають і часто лицемірили. Незважаючи на те, що роман був більш ніж гідним, вони відмовилися його друкувати. А критик Латунский і зовсім написав жорстку критику роману. Ця стаття остаточно зламала Майстри, і він вирішив підпалити свою рукопис. Після цього він провів деякий час в лікарні для душевнохворих. Там він познайомився з не відбувся поетом Іваном Бездомним, який став його послідовником.
Зневірившись, Маргарита в цей час погодилася продати душу дияволу заради добробуту коханого і порятунку його творчості. Вдавшись до до Сатани, ця пара втратила світла, але знайшла спокій. Воланд, як і обіцяв, повернув Маргариті Майстра, а Майстру – копію його рукописи. Потім він вирішив перенести їх в інший вимір, так як на землі їх оточували жалюгідні, нікчемні і лицемірні люди.
Трагедія Майстра полягала в тому, що він шукав визнання не в тих колах. Доля цього героя тісно пов’язана з долею самого автора. Відомо, що сам М. А. Булгаков також за освітою був істориком і працював якийсь час в музеї. Чимало його творів також відкидалися видавництвами, а роман “Майстер і Маргарита” і зовсім був виданий тільки через двадцять шість років після смерті письменника. Багато письменників, вільно висловлювали свою думку в ті часи, потрапляли до психіатричних лікарень, вмирали в злиднях, не отримували визнання за життя. Але, як відомо, “рукописи не горять” і справжня творчість безсмертне.