Історія створення – вірш був написаний восени 1914 року, через рік після видання першої збірки «Нате!»
Жанр – елегія з елементами послання.
Тема вірша – людське життя; поетичне мистецтво.
Композиція – Вірш написаний у формі монологу-звернення ліричного героя. Монолог можна розділити на смислові частини: риторичні питання про те, навіщо запалюють зірки, розповідь про вдячність Богу за те, що він запалює зірки і освітлює шлях тому, кому це потрібно. На строфи твір не ділиться
Віршований розмір. Для цього вірша характерна тонічна система віршування, більшість рядків не римуються, деякі об’єднані перехресним римуванням.
У центрі вірша ліричний герой, який звертається до оточуючих. Слово «послухайте» привертає увагу, інтригує читача. Далі герой відразу починає свої міркування про зірки.
В. Маяковський вважає, що зірки запалює Бог. Поет лаконічно розповідає, як людина приходить до Всевишнього з проханням освітлити шлях. Життя без зірок здається йому мукою. Коли серце людини освітлюється надією, що зірки знову запалають, вона відчуває себе спокійно, не відчуває страху. У цьому епізоді привертає увагу образ Бога. Автор наближає його до простих людей, вживаючи художню деталь: «жилистая рука». Якщо вирвати цю фразу з контексту, можна подумати, що перед нами звичайна людина, яка багато працює.В останніх рядках автор знову ставить риторичне питання, показуючи, таким чином, що остаточну відповідь на нього ще не дано. Головна думка відображається в рефрені: «Якщо зірки запалюють – значить – це кому-небудь потрібно?»
Вірш написаний у формі монологу-звернення ліричного героя. Його можна розділити на смислові частини: риторичні питання про те, навіщо запалюють зірки, розповідь про вдячність Богу за те, що він запалює зірки і освітлює шлях тому, кому це потрібно.
Художні засоби вірша “Послухайте”
Метафоры – «звезды зажигают», «кто-то называет эти плевочки жемчужиной», «метели полуденной пыли», «врывается к богу».
Эпитеты – «полуденная пыли», «жилистая рука», «ходит тревожный, но спокойный».
На стене весели картинки истории о блудном сыне.Притча становится пророческой в судьбе Дуни,она предала отца,покинув отчий дом,как на первой картинке.Окружила себя ложными друзьями,как на второй картинке.Это не принесло ей счастья и радости,только настоящее раскаяние искупает грехи,приносит прощение любящих родителей,третья картинка из притчи. Дуня нарушила пятую заповедь "Почитай отца твоего и мать, да будешь благословен на земле и долголетен".Предав отца,ради своего счастья,она сделала себя несчастной.Почитать и уважать родителей это обязанности каждого человека,Дуна отреклась от отца.
-"Вот уже третий год, заключил он, как живу я без Дуни и как об ней нет ни слуху, ни духу. Жива ли, нет ли, бог ее ведает."
Судьба Дуни заставляют задуматься об ответственности за свои действия,перед близкими людьми.Она переступила через приличия,уважение к отцу и сбежала.Отец умирает от горя,а Дуня так и не успела попросить у него прощения.
-"...старый смотритель с год как помер..."
Она раскаивается,но уже слишком поздно,отца не вернуть.
-"Вот летом проезжала барыня, так та спрашивала о старом смотрителе и ходила к нему на могилу."
Каждый человек стремиться к счастью,но нельзя предавать близких,ради своего благополучия.У всех есть выбор и Дуня сделала неправильный выбор,обрекла отца на страдания и гибель.
-"Как три или четыре года могли превратить бодрого мужчину в хилого старика."
Обвинять стоит ,скорее всего, тяжёлую жизнь Дуни,не дававшую ей надежды на счастье в будущем.Но не стоит и оправдывать поступок молодой девушки,никогда безнравственные поступки не смогут принести счастья."На чужом несчастье,счастья не построить"
память о хранят не только предмета быта драгоценности но и письма фотографии документы , в повести последний поклон В А Астафьев есть глава которая называется Фотография на которой меня нет Герой рассказывает о том как в сельскую школу приезжал фотограф ка он из-за болезни не смог фотографироваться Учитель принес мальчику фотографию много лет но этот снимок герой сохранил несмотря что его не было на этом фотографии он смотрит на нее и вспоминает своих одноклассников думает о их судьбах Как говорит герой деревенская фотография -своеобычная летопись нашего народа настенная его история Рассказ В П Астафььева фотография на которойменя нет входит в книгу Последнийй поклон представляюшиую собой большое повествование из отдельных рассказов автобиографического характера которые писались на протяжении многих лет Каждый рассказ из этой книги сюжетно закончен и в то же время назвать книгу последний поклон просто сборником рассказов нельзя поскольку все они обьединены одной темой темой родин6ы воспринятой сквозь призму воспоминаний взрослого человека о своем детстве
Объяснение:
Незнаю
Объяснение:
Незнаю незнаю незнаю незнаю незнаю незнаю