Дія роману відбувається в середньовічній Англії 1194 року, коли до Англії після тривалої відсутності повертається Річард І, якого називали Левовим Серцем. Король Річард веде боротьбу з братом Джоном, який намагається захопити владу, а також із норманськими баронами, що хотіли зберегти свою незалежність від короля. Політичний конфлікт ускладнюється національним протистоянням: корінне населення - сакси не можуть змиритися з володарюванням норманів в їхній країні. В романі також представлені низи суспільства - доведені до розорення селяни перетворилися на розбійників, які ведуть боротьбу з гнобителями.
Объяснение:
Образ Тетяни Ларіної за романом Олександра Пушкіна "Євгеній Онєгін"
Є такі твори в художній літературі, в яких зустріч з героєм осяє душу і сповнить її радістю й тривогою. Таке відчуття дарує нам образ Тетяни Ларіної з роману О. С. Пушкіна "Євгеній Онєгін". Вона, як шекспірівська Джульетта, стала символом жіночності, безмежної любові й порядності.
Якщо подивитися на історію кохання героїні Пушкіна очима неупередженого читача, то вона може здатися сентиментально-простою: неподілена любов дівчини, а потім — запізніле прозріння та каяття юнака. Та за цією фабулою ми відчуваємо возвеличення у вірші незвичайної особистості (я б сказала — іскри серед попелу). У звичайному селі серед обмежених поміщиків і пригноблених ними бідняків, серед банальних сільських панночок виріс характер яскравий, сильний, здатний на щастя неподіленого кохання: "Були чужі їй пустотливі розваги", "Вона любила на балконі стрічати сонце в тишині", "їй уподобались романи Ще з юних літ".
Поет неначе готує нас до чогось незвичайного, адже недарма він змальовує образ дівчини у контрасті до інших. Змальовує так, що ми розуміємо: Пушкін гаряче любить свою Тетяну, співчуває їй, але не може відвернути біди. І раптом ти теж починаєш хвилюватися, розуміючи, наскільки прекрасна й беззахисна дівчина у своєму світі!
...Чому — Онєгін? Чому не хтось інший, адже Тетяна росла в оточенні рівних поміщицьких родин? Відповідь проста: адже Онєгін — теж незвичайна особистість, яка виділяється на тлі інших. Тетяна підсвідомо розуміє це, тягнеться до нього, розкриваючи серце... І починається моральний двобій незвичайних сердець: люблячого й холоднокровного. Саме Любов возвеличує одне і кидає у прірву інше.
Дивіться також
"Євгеній Онєгін" (повний текст)
"Євгеній Онєгін" (скорочено)
У кому, на вашу думку, більш переконливо "відбилося століття": у грибоєдовському Чацькому чи в Онєгіні? (та інші запитання)
Біографія Олександра Пушкіна
Офтальмологи скрывали от нас!
Зрение возвращается, если принимать...
Єдиний щасливчик отримає 317 000 грн
У Києві стартує неймовірний розіграш. Не прогав свій шанс!
Тетяна піднялася над забобонами, перша освідчилася в коханні, подавши разом зі своїм листом серце на довірливо простягнутій долоні. Та Євгеній зневажливо-гордо відводить цю долоню і неначе з розмаху б'є дівчину: "Учіться володіть собою". Але Тетяна із понівеченими надіями все одно залишається на п'єдесталі свого кохання. А от Онєгін морально падає, і падіння це ускладнюється вбивством Ленського. Двобій двох сердець закінчується перемогою Тетяни.
І це доводять наступні події, у яких змальовується раптова зустріч Онєгіна з Тетяною у будинку її чоловіка. Перед нами — та ж сама Тетяна: "Зберігся в неї рівний тон, смаку хорошого закон". А ми, неначе німі свідки, розуміємо: це — жінка, що встояла після тяжкого удару долі, приниження, зневіри, поховання дівочої надії.
Чи це тільки здається, що кохання поховане назавжди? Звісно, воно живе; і Пушкін це підтверджує:
Хто б слід її на самотині
В цю бистру мить не розгадав!
Хто б Тані бідної в княгині,
Смутної Тані не впізнав!
Але вороття немає... Так в образі Тетяни ми відкриваємо ще одну рису — вірність родинному обов'язку над вірністю почуттям, збереження власної гідності. Численні покоління читачок знаходять в героїні риси для наслідування, намагаються бути на неї схожі, вчаться на її вчинках.
Я, звісно, погоджуюся з думкою літературознавців, що головним героєм твору є Онєгін. Але особисто для мене такою стала "Печальна, дика, мовчазлива, Неначе сарна, полохлива" Тетяна Ларіна, тому що сам роман я сприймаю як оду коханню, яке не можна зломити ніякими силами людей і обставин. І тільки "душі прекрасні поривання" Тетяни в змозі не дати загинути святому людському почуттю. Почуттю, що втілює саме життя.
Смысл поэмы Лермонтова заключается не в рассказе о достижениях героя – их не было, – и не в призыве отказаться от бесплодной борьбы, – наступательный пафос поэмы несовместим с фаталистической покорностью, – а в том, чтобы прославить поиски, могущество воли, мужество, мятеж и борьбу, к каким бы трагическим результатам они ни вели”, – писал критик Д. Е. Максимов, выделяя те нравственные ценности, которые утверждаются в поэме “Мцыри”.
С одной стороны, Мцыри должен быть благодарен за . С другой стороны, его свободолюбивая душа так и не смогла понять, зачем его нужно было , если он вынужден был жить в удушливых стенах кельи. Мечты о свободе не давали ему покоя.
Однажды он все-таки вырвался на свежий воздух, то есть сбежал в сторону родного края и провел один на один с природой целых три дня, ставших для него лучшими за всю жизнь.
Его страшит только одно — жизнь, проведенная в монастырском заточении.
В первый же день он встретил на своем пути прекрасную грузинку, которая очаровала его своим пением. Поэт подчеркивает, что это событие будит в душе романтика страстные и неизведанные ранее чувства. Воспоминания о родине не покидают его ни на минуту.