НИЖЕГОЛЕНКО ВАЛЕНТИНА МИХАЙЛІВНА
[1936], письменниця
(До 80-річчя від дня народження)
Треба сили потроїти, треба діяти й жить
Іншим стати опорою і життям дорожить.
Нижеголенко Валентина Михайлівна народилася в с. Дніпрянах Каховського району (тепер смт Новокаховської міськради). Закінчила Херсонське культурно-освітнє училище, працювала в бібліотеці с. Сергіївки Каховського району, з 1986 року - в обласній бібліотеці для дітей. Нижеголенко В.М. керувала дитячим літературним гуртком «Паросток». Друкувалася у центральних періодичних виданнях «Малятко», «Барвинок», «Літературна Украина», «Зірка», а також в місцевих – «Ірина», «Джерела», «Учитель» та інших.
Перша книжка В.М. Нижеголенко «Чому сонечко плаче?» побачила світ у 1996 році.
У багатьох її віршах постає образ рідного краю, дорогої серцю Каховщини, України в цілому.
Тебе, Вкраїно, за рабиню мали,
твої простори вороги топтали.
Тебе віками інші обкрадали,
твоїх людей по світу розганяли…
А ти, росою вмившись ,
нескорена з руйнацій відродилась.
В своїх стремліннях ти не помилилась,
То ж недарма тобою я гордилась.
Объяснение:
НИЖЕГОЛЕНКО ВАЛЕНТИНА МИХАЙЛІВНА
[1936], письменниця
(До 80-річчя від дня народження)
Треба сили потроїти, треба діяти й жить
Іншим стати опорою і життям дорожить.
Нижеголенко Валентина Михайлівна народилася в с. Дніпрянах Каховського району (тепер смт Новокаховської міськради). Закінчила Херсонське культурно-освітнє училище, працювала в бібліотеці с. Сергіївки Каховського району, з 1986 року - в обласній бібліотеці для дітей. Нижеголенко В.М. керувала дитячим літературним гуртком «Паросток». Друкувалася у центральних періодичних виданнях «Малятко», «Барвинок», «Літературна Украина», «Зірка», а також в місцевих – «Ірина», «Джерела», «Учитель» та інших.
Перша книжка В.М. Нижеголенко «Чому сонечко плаче?» побачила світ у 1996 році.
У багатьох її віршах постає образ рідного краю, дорогої серцю Каховщини, України в цілому.
Тебе, Вкраїно, за рабиню мали,
твої простори вороги топтали.
Тебе віками інші обкрадали,
твоїх людей по світу розганяли…
А ти, росою вмившись ,
нескорена з руйнацій відродилась.
В своїх стремліннях ти не помилилась,
То ж недарма тобою я гордилась.