Різдво це казкова пора. Різдво це час чудес. Майже з кожним в цей день трапляється щось цікаве. Це може бути не диво, але щось чого ти абсолютно не очікуєш. Ось я не стала винятком у цей світлий день. Свою різдвяну історію я почну з невеликої передмови, щоб було зрозуміло, чому саме я вважаю незвичайною. Я дуже люблю тварин. У нас в домі завжди були кішки, хом'яки, рибки. Але одного разу, коли ми поїхали відпочивати, нам довелося залишити кішку у сусідів. Можливості взяти з собою не було. Ми всі дуже хвилювалися, як вона приживеться в новому будинку як відреагує на нову (хоча тимчасову) господиню. Коли через тиждень ми повернулися, то сусідка нам сказала, що буквально через 2 дні після нашого від'їзду, кішка втекла, коли сусідка виходила з дому забула закритий за собою двері. Наша відпустка пішла нанівець. Ми всі страшенно засмутилися, але сподівалися на те, що кішка все-таки повернеться додому. Відпочивали ми влітку. В серпні, з приходом осені, дощів ми вже навіть перестали сподіватися, що наша улюблениця повернеться додому. Настав грудень, випав сніг, на вулиці похолодало. Ми всі страшенно переживали сподівалися, що Сіму хтось прихистив, вона не мерзне на вулиці. Новий рік був усім не в радість. Батьки хотіли подарувати мені іншого кошеня, але я відмовилася. Навіть улюблені м'які іграшки нова лялька не змогла підняти мені настрою. от прийшло Різдво. В цей день ми зазвичай завжди ходимо до бабусі на святкову вечерю. Того року мені довелося туди йти, хоча бажання не було ніякого. Але, коли ми повернулися додому в вечері, то хто б ви думали, чекав нас біля дверей? Це була наша рідна улюблена Сіма. Вона була брудна худа. У мене склалося враження, що вона на південь ходила шукати нас, а коли не знайшла, то повернулася додому. Описати нашу радість диво не можливо. Ми забули про свято, про подарунки. Головним подарунком для нас стало повернення улюбленої кішки. тільки наступного ранку мама мені сказала, що це було різдвяне диво. Ви тільки подумайте, майже півроку вона десь гуляла, саме в цей день повернулася до нас. Після цього випадку Сима більше близько не підходить до вхідних дверей, а ми, коли їдемо на відпочинок, завжди беремо з собою. Вона, тільки знаючи, що на вулиці буде з нами, погоджується туди вийти без обурення завзятості. Чудеса трапляються, а особливо в Різдво. Головне вірити сподіватися. Мама каже, що думки матеріалізуються. тепер я в це вірю.
Объяснение:
Сын Тараса Бульбы Андрий - красивый молодой человек. Ясною твёрдостью сверкал, глаз его, смелою дугою выгнулась бархатная бровь, загорелые щёки блистали всей яркостью девственного огня, и как шёлк, лоснился молодой ус. Волосы у него чёрные, они летят, когда Андрий на коне. Он несся, как молодой борзой пёс, красивейший, быстрейший и моложе всех в стае. Очень высокого роста. В описании автора, он был и мёртвый прекрасен