Сила мечты изменить жизнь, перевернуть весь мир, сотворить чудо. В это искренне верил автор замечательной повести "Алые паруса" — Александр Грин. Писатель знал эту силу, для которой не существует никаких преград, не существует ничего невозможного. Нужно только твердо верить в свою мечту и ждать чуда. Мечта самого Грина и ему создать прекрасный мир, в котором живут отважные, чистосердечные мужчины и прекрасные женщины, где у моря стоят города-с чудесными названиями — Лисе, Зурбаган.
В повести мы встречаем маленькую Ассоль, воспитанную добрым и любящим отцом. Она живет уединенной жизнью: сверстники отталкивают ее, взрослые недолюбливают девочку, перенося на нее нелюбовь к отцу. Однажды, идя по лесу, Ассоль встретила странного человека, который рассказал ей сказку о корабле с алыми парусами. И девочка поверила в эту сказку, сделала ее частью своей жизни, частью своей души — своей мечтой. И, не обращая внимания на насмешки, стала ждать своего принца, Она знала, что наступит день, когда он приплывет за ней и скажет: "Здравствуй, Ассоль! Далеко-далеко отсюда я увидел тебя во сне и приехал, чтобы увезти тебя навсегда в свое царство"
Аліса (головна героїня) - вічна мрійниця. Їй ніколи не буває нудно: вона завжди вигадає для себе гру або розвагу. При цьому головна героїня гранично ввічлива з усіма, незалежно від походження людини і його особистісних якостей. Ну і в міру наївна - це в силу її юного віку і мрійливості.
Ще одна невід'ємна риса Аліси - це цікавість. Саме завдяки йому вона потрапляє у всякі переробки і пригоди. У колективі грає роль гача: їй обов'язково потрібно додивитися, чим закінчиться справа. Але якщо їй стає цікаво, вона піде до кінця, щоб задовольнити свою цікавість. І вибереться з будь-якої ситуації неушкодженою, завдяки своїй невичерпній винахідливості.
Аліса: чемна - видно що Аліса вихована в класичній англійської школі і хнае манери поведінки; допитлива - її цікавить усе, що трапляється на шляху, навіть якщо це небезпечно для здоров'я або життя; найрозумніша - Королева, Король, Кат побігли до Аліси, щоб вона їх розсудила.
Шанують людину тоді коли вона шанобливо ставиться до інших та до них добра, ввічлива.