Князь Святослав Ігоревич — риси характеру, оцінка діяльності та його значення в історії
Умови формування особистості:
а) вплив сімейного виховання; б) найближче оточення. А що ми знаємо про більшу частину життя невідомо коли народженого і невідомо ким вихованого Святослава: Нічого… Маловірогідно, щоб він постійно жив з матір’ю. Бо тоді б був вихований нею, християнкою, як відданий новій вірі. Одначе цього не сталося. І ми ніколи не довідаємося, як провів свої юні роки майбутній великий воїн-князь .[ 19; с. 60]
в) історичний час в якому формувалась особистість діяча. Святослав одержав владу з рук старіючої Ольги у важкий для Давньоруської держави час. Одвічна суперниця Русі Візантія прагнула підточити могутність північного сусіда. Уряд У Константинополі намагався відтіснити Київську Русь від Чорного моря, яке арабська географія тоді називала Руським. Візантійські політики силкувалися перешкодити давньоруській торгівлі з Півднем і Близьким Сходом. З цієї метою вони нацьковували незліченні орди печенігів на південно руські землі. А підштовхуваний імперією Хозарський каганат на кінець князювання Ольги наглухо зачинив гирла Волги й Дону для руських купців [18;с.55 ].
Велике значення в той час мала військова дружина князя, яка здійснювала збирання данини й судові функції. Верхівка дружини була панівним держави. За до дружини князь зміцнював свою владу над населенням [4; с. 40].
Шлях формування особистості історичного діяча:
а) його реакція на навколишню дійсність. Новгородський літопис: ” Пішов Святослав на хозарів. Почувши про це, хазари вийшли на зустріч із своїм князем-каганом і зійшлись битися, і в битві здолав Святослав хозарів і місто їх, Білу Вежу, взяв і переміг ясів і косогів”
Науці стало відомо про воєнну експедицію Русі проти Хозарії з твору Ібн Хаукаля. 358 р. за мусульманським літочисленням хіджрою (968/69р.н.е.) він побував на південному узбережжі Каспійського моря. Там, у місті Джурджан, зустрівся з силою біженців з Хозарії. Вони розповіли йому про нищівну поразку, якої зазнав каган від руського війська. Обидві столиці Хазарії (стара — Семендер і нова — Ітіль) були зруйновані й спалені русами, населення почасти загинуло, почасти розбіглося хто куди.. Є й свідоцтво інших арабських авторів, з яких виходить, що Хазарський каганат відтоді перестав існувати [18; с.57].
Очевидно у Святослава не запаморочилась голова від воєнних успіхів і він залишився реалістом у політиці: який сенс був у велетенський державі, якщо їй судилося б проіснувати якусь історичну мить! Відрізана від Русі, вона не змогла б стримати натиск сусідів. Тому руський князь і не спокусився в 966 р. завоюванням Болгарії .[19; с.64].
б) перші життєві кроки. Народився він на початку 30-х рр.. Х ст. 12-14- річним хлопчиком брав участь у походах матері проти древлян. [18; с.57].
Під час походу Ольги на древлян, “ коли зійшлися обидва війська для бою, Святослав метнув спис у древлян, і спис пролетів між вухами коня і вдарив йому в ногу, бо був Святослав ще дитиною. І сказали Свенельд і Асмуд (воєводи Ольжиного війська): “Князь уже розпочав, давайте і ми за князем” [19; с.61].
в) риси характеру. Відважний і палкий, прямолінійний і суворий, Святослав був насамперед князем-воїном. Грушевський називав його козаком на престолі, а його бурхливе князювання влучно описував як велику авантюру. Безперервно воюючи, Святослав полюбляв грандіозні й славетні справи.
Безперервно воюючи, Святослав полюбляв грандіозні й славетні справи. Його слов’янське ім’я, варязьке виховання, кочовий іб життя віддзеркалювали поєднання європейського й азіатського начал [23; с.51 ].
“Прийшов Святослав до Переяславця, і зачинилися болгари в місті. І вийшли болгари на битву проти Святослава, і була січа велика, і стали перемагати болгари. І сказав Святослав своїм воїнам: ”Тут нам і вмерти! Стоятимемо ж мужньо, брати і дружино!” І до вечора переміг Святослав і взяв місто приступом. .[19; с.67]
Имеется план по которому думаю вы и сами сможете написать: 1) Учиться говорить и писать нужно все время. 2) Язык – самая большая ценность народа, на котором он думает, говорит и пишет, который формулирует наши мысли. 3) «…нельзя верить, чтобы такой язык не был дан великому народу». (И. С. Тургенев.) 4) Язык – важнейший показатель умственного развития человека, показатель культуры народа. 5) «Встречают по одежде – провожают по уму». 6) Слова – «плевки». 7) Язык человека – это его мировоззрение и его поведение. 8) Говори так, чтобы словам было тесно, а мыслям просторно. 9) Выступая перед слушателем следите за временем. 10) Выступая перед слушателем следите за тем, чтобы ваше выступление было интересно. 11) Главная мысль в выступлении, которой подчинены все остальные. 12) Уметь хорошо писать надо всем! 13) Дайте оценку своим собственным словам, поступкам. 14)Вывод. Д. С. Лихачев советует, наказывает нам хранить чистоту языка, чтобы быть интересным собеседником, соблюдая чеховское правило: «Краткость – сестра таланта», стремясь к образности и выразительности языка; для этого надо учиться упорно и терпеливо.
Объяснение:
Имеется план по которому думаю вы и сами сможете написать: 1) Учиться говорить и писать нужно все время. 2) Язык – самая большая ценность народа, на котором он думает, говорит и пишет, который формулирует наши мысли. 3) «…нельзя верить, чтобы такой язык не был дан великому народу». (И. С. Тургенев.) 4) Язык – важнейший показатель умственного развития человека, показатель культуры народа. 5) «Встречают по одежде – провожают по уму». 6) Слова – «плевки». 7) Язык человека – это его мировоззрение и его поведение. 8) Говори так, чтобы словам было тесно, а мыслям просторно. 9) Выступая перед слушателем следите за временем. 10) Выступая перед слушателем следите за тем, чтобы ваше выступление было интересно. 11) Главная мысль в выступлении, которой подчинены все остальные. 12) Уметь хорошо писать надо всем! 13) Дайте оценку своим собственным словам, поступкам. 14)Вывод. Д. С. Лихачев советует, наказывает нам хранить чистоту языка, чтобы быть интересным собеседником, соблюдая чеховское правило: «Краткость – сестра таланта», стремясь к образности и выразительности языка; для этого надо учиться упорно и терпеливо.
Згідно з літописами, Великий Князь Святослав мав могутню поставу, широкі плечі та голив голову, залишаючи на лобі невелике пасмо.Проте князь не був підступним і перед боєм посилав гінців до ворога, щоб вони підготувалися. Відмінною рисою характеру Святослава була його сутність воїнаЙого мало цікавили державні справи, його вела по життю війна, яка приносила славу та вигоду. Саме в цьому Святослав Хоробрий бачив сенс свого життя.