Автор использует яркие цвета: воздух чист, прозрачен; небосклон ясен и слепит глаза своей лазурью, т.е. голубизной. Ручьи блестят, в яркой вышине поет жаворонок. Этим он рисует радостную картину наступившей весны.
Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
Автор использует в стихотворении слова и выражения, тесно связанные с образом ранней весны и ее цветовой гаммой:
Голубой: ясен небосклон, лазурию живой
Прозрачный, блестящий, белый: слепит мне очи, блестят ручьи, лёд, солнце
Коричневый, серый: ветхий лист, древа обнажены