Первое впечатление от образа Гобсека резко негативное. Это связано с его профессией (ростовщика) и определяющей чертой характера (скупость). В мировой и русской литературе мы уже встречались с подобными персонажами. Это Скупой из одноименной комедии Мольера, гоголевский Плюшкин, ростовщик из повести Гоголя “Портрет”, старуха-процентщица Алена Ивановна из романа Достоевского “Преступление и наказание”. Все они являются резко отрицательными персонажами. Авторы обличают их за духовное оскудение и стремление разбогатеть за счет слабостей и несчастий других людей. Нет в этих образах ни одной положительной черты, поэтому ни автор, ни читатели не испытывают к ним никакого сочувствия
Таким, на первый взгляд, кажет и Гобсек. Но его образ гораздо глубже, чем образы названных нами героев. Докажем это утверждение, создав таблицу “противоречий” поведения и характера Гобсека:
2 1. Важкий шлях.
2.Біл покинув друга
3. Напруження розуму. 4.67 сірників
5. Пошуки дичини, риби.
6. Галюцинації
7.Зустріч з ведмедем, вовками
8. Сліди людини:кістки Білла
9.Подолання вовка
10. Вчені з судна «Бедфорд» врятували.
11.Страх нестачі харчів
12.Жага до сухарів минулася.
3 Джек Лондон не дає імені головному герою оповідання «Жага до життя». У цьому є велике значення: людина бореться за своє життя і для неї вже не важливо, ким вона була раніше, де жила, яке ім’я мала. Головний герой оповідання відстає від свого супутника який не став його чекати, покинув самого серед пустельної землі. Герой твору бачить, як віддаляється від нього одинока людська постать, а з нею віддаляється надія вижити.
Герой оповідання уже не має сил вполювати дичину, щоб підживити свіжим м’ясом свої сили. Він уже не розбирає дороги, не намагається обійти болітця і корчі, не звертає уваги на свій одяг і взуття. Єдине, що він чітко розбирає, — це напрямок руху. І він іде, вперто йде до далекої мети, до порятунку.
Поряд зі знеможеною людиною ледве тягнеться старий голодний вовк. Він уже не може наздогнати якусь дичину, але в нього ще вистачить сили, щоб перегризти горло знесиленому чоловікові. Між людиною і вовком відбувається поєдинок: обидва хочуть жити, а життя одному може дати смерть другого.
Джек Лондон згадує, що його герой віднайшов золоту жилу і розбагатів. Він ніс мішечки із золотом, але зараз це золото для нього тільки зайва вага. Воно не має ніякої цінності, адже йдеться про виживання. І чоловік кидає золото. Жага до наживи погнала його в цю льодяну пустелю. Але зараз виявилося, що багатство нічого не варте, коли втрачаєш життя. Сильна духом людина може все. І герой твору своєю боротьбою за життя доводить це.