Козаки на Січі були віруючими людьми, набожними, шанували християнські традиції, але чи по-божому вони вчиняли, вбиваючи інших? Звісно, в боях не було часу на глибокі роздуми, адже якщо не ти б'єш – то б'ють тебе.
Є багато різних думок щодо цієї теми. Якщо опиратися на християнську мораль, то "жодна мета не може виправдати вбивство". Вбивство недопустиме, проте захист необхідний. Інколи трапляються небезпечні для життя ситуації, коли вбивства задля захисту свого життя не уникнути. Ненавмисне вбивство як наслідок захисту — жахливе, але особисто я не вважаю його за непростимий злочин.
Якщо ж говорити про Тараса Бульбу, на мою думку, він скоїв величезний гріх, убивши сина. Головна ідея повісті – уславлення козацтва і заклик любити свою Батьківщину. Читаючи цей твір, я була вражена патріотизмом козаків, нескінченною любов'ю і боротьбою за свій край. Вони карали кожного, хто смів посягнути на їхню Батьківщину. В наш час люди змінили свої погляди і принципи так, як змінилася і Україна. Народ від'їжджає до інших країн, залишаючи свою батьківщину, і інші не вбачають в цьому зради.
Андрій був не схожий на батька, Остапа чи будь-якого іншого козака. Парубок не був запеклим патріотом чи відчайдушним козаком-борцем. На першому плані для хлопця була душа, стосунки, щось духовне. Закохавшись у полячку, він забув і про батька, і про козаків, і про Батьківщину. Хтось скаже, що це явний егоїзм. Можливо Андрій і був егоїстом, але я його не засуджую.
Тарас був обурений зрадою сина, але в жодному разі не мав права позбавляти Андрія життя. Відома фраза "я тебе породив, я тебе і вб'ю" дуже мене обурила. Жодна людина: батько, матір, брат, сестра чи товариш не має права вбивати іншого. Людину створює не інша людина, а природа, отже і вбити людину може тільки вона…
Під час чергового польоту у космічному кораблі зламалася система охолодження. Він зупинився на планеті 3-М-22. Коли він прийшов до тями він озирнувся і побачив вовка та білку, але у них було зелене хутро і вони не мали ані носу, ані очей, ані вух. Коли вовк піймав білку він підішов до Кліві ( так звали поштаря), але останній втратив свідомість. Коли він знову прийшов до тями він побачив пантеру. Як тільки він вимовляв слово "пантера", то ця тварина йшла до нього. Тоді він придумав геніальний план. Він подумки Перетворився на самку пантери і коли самець підійшов до нього, то Кліві уявив, що він хоче спати. Він нібито ліг, обгонув себе уявним хвостом і ліг спати. Пан тера пішла геть. На наступний ранок він прокинувся і біля нього стояла стая вовків та одна пантера. Тоді він не здавався і почав думати, що він кущ, що він вже мертвий. Потім він подумав, що він змія. У кінці твору він уявив, що він це полум'я і після цього тварини побігли геть. Увесь цей час він не здавався та ще й старався, щоб його сумка та листи у ній не постраждали. Він думав не тільки про те, щоб він вижив, ще і про інших людей яким він може не донести листи.
P.S. У мене у школі мій твір був саме таким. Мені сказали, що підходить.
Тема «Муха й Бджола»: зображення зустрічі Мухи й Бджоли, в якій кожна висловила свого життя та покритикувала іншу. Ідея «Муха й Бджола»: уславлення працьовитості, творчого натхнення, вміння раціонально використовувати час (Бджола); засудження ледарства, безпечності; прагнення жити за рахунок інших, задовольняючи власні потреби. Основна думка «Муха й Бджола»: пошану і повагу має той у суспільстві, хто працює заради інших, приносить користь, марно не витрачає часу; ледарі — непрохані гості. Мораль байки «Муха й Бджола»: засудження нероб та ледарів. Композиція «Муха й Бджола» Байка побудована на протиставленні двох героїнь (Муха і Бджола), їх ставленні до праці, розваг, власного призначення в житті. Експозиція: зустріч читача з Мухою, що живе безтурботно, мов панночка. Зав’язка: розмова Мухи з Бджолою: сенс життя у розкоші, святкуваннях чи у повсякденній сумлінній праці? Кульмінація: непорозуміння між Мухою і Бджолою. Розв’язка: мораль байки. Характеристика героїв байки «Муха й Бджола» Л. Глібова Бджола -працьовита, відповідальна, економна (вміє раціонально використовувати час). Муха — ледача, хвалькувата, безпечна, настирлива, безтурботна.
Козаки на Січі були віруючими людьми, набожними, шанували християнські традиції, але чи по-божому вони вчиняли, вбиваючи інших? Звісно, в боях не було часу на глибокі роздуми, адже якщо не ти б'єш – то б'ють тебе.
Є багато різних думок щодо цієї теми. Якщо опиратися на християнську мораль, то "жодна мета не може виправдати вбивство". Вбивство недопустиме, проте захист необхідний. Інколи трапляються небезпечні для життя ситуації, коли вбивства задля захисту свого життя не уникнути. Ненавмисне вбивство як наслідок захисту — жахливе, але особисто я не вважаю його за непростимий злочин.
Якщо ж говорити про Тараса Бульбу, на мою думку, він скоїв величезний гріх, убивши сина. Головна ідея повісті – уславлення козацтва і заклик любити свою Батьківщину. Читаючи цей твір, я була вражена патріотизмом козаків, нескінченною любов'ю і боротьбою за свій край. Вони карали кожного, хто смів посягнути на їхню Батьківщину. В наш час люди змінили свої погляди і принципи так, як змінилася і Україна. Народ від'їжджає до інших країн, залишаючи свою батьківщину, і інші не вбачають в цьому зради.
Андрій був не схожий на батька, Остапа чи будь-якого іншого козака. Парубок не був запеклим патріотом чи відчайдушним козаком-борцем. На першому плані для хлопця була душа, стосунки, щось духовне. Закохавшись у полячку, він забув і про батька, і про козаків, і про Батьківщину. Хтось скаже, що це явний егоїзм. Можливо Андрій і був егоїстом, але я його не засуджую.
Тарас був обурений зрадою сина, але в жодному разі не мав права позбавляти Андрія життя. Відома фраза "я тебе породив, я тебе і вб'ю" дуже мене обурила. Жодна людина: батько, матір, брат, сестра чи товариш не має права вбивати іншого. Людину створює не інша людина, а природа, отже і вбити людину може тільки вона…