Очень часто на древней Руси рассказывали разные былины, сказки, эпосы. Конечно, не каждый человек мог просто написать, или соченить данное творчество. Только умные и грамотные люди могли пересказывать и хранить информацию о героях. Всё былины и эпосы - не выдумки! Конечно есть в героях истории гиперболы, литоты, но оны были реальны!
Почему же писали именно о людях? Да потому, что авторы видели в них идеал, ум, смекалку, хитрость. Былины и эпосы писались о людях, которые за Родину Русь могли отдать свою жизнь. Данных героев не придумывали! Часто их ставили в пример очень хороших и мужественный людей. Допустим, Илья Муромец. На него хотели ровнятся тысячи детей. Его ум царю батюшке избавиться от злого Соловья Разбойника.
Нужно ценить и пересказывать эти былины своим детям. Ведь именно благодаря этим людям, которые жили на Руси ещё тогда, мы живём и радуемся жизни читая о них.
Объяснение:Не факт, что я поняла тему, но писала от души.
Творчість Франца Кафки, як літературний феномен ХХ століття.
Перш за все доцільно наголосити, що Франц Кафка - письменник дуже екстраординарний. Можливо, найдивніший з тих, що творили у -ХХ ст. Він належить до тих письменників, творчість яких досить складно зрозуміти і розкрити . Це пояснюється насамперед тим , що його прижиттєва і посмертна доля своєю неординарністю нітрохи не поступається його творам. Хтось бачить в ньому іудейського віровчителя, а хтось – пророка екзистенціаліста, хтось – авангардиста, а хтось – консерватора, хтось шукає ключ до його таємниць в психоаналізі, а хтось – в аналізі семіотичному або структуральному. Але реальний Кафка завжди ніби вислизає з меж чіткого світовідчуття.
Зрілі роки митця припали на період становлення мистецтва експресіонізму - яскравого, галасливого, протестуючого. Як і експресіоністи, Кафка в своїй творчості руйнував традиційні художні уявлення і структури. Але його творчість не можна віднести до певного літературного напрямку, швидше він стикається з літературою абсурду, але теж лише «зовні». Стиль Кафки абсолютно не співпадає з експресіоністичним, оскільки його виклад підкреслено відчужений,, аскетичний, в ньому присутня алогічність, яку автор використовує як стилістичний засіб для «прикрашання» своїх творів.
Про Франца Кафку можна говорити, як про письменника відчуження. Ця риса, що була властива літературі ХХ ст.
