Поспішила Аля до свого сусіда Сашка. Довго розповідала йому про свою пригоду, пояснювала чому треба доробляти справи. Та хлопчик не повірив жодному слову дівчинки. Тільки глузливо усміхався.
День добігав до кінця. Добре, що сьогодні не задавали домашнього завдання по математиці. Адже була контрольна робота і Сашкові знову повезло списати у Марічки. Сусідка по парті – дівчинка добра, вона не могла не до порада виконувати самому задачі, вже вкотре не вплинула на хлопця.
Наступного дня після школи кинув Сашко портфель і гайда у двір кататися на санчатах. Короткий зимовий день наближався до завершення. Сашко сидів за столом. На столі лежав розкритий підручник з математики, зошит та ручка. Три задачі із книжки дивилися на хлопчика, а він замріяно дивився у вікно. І тут раптом побачив маленького карлика. Той видався йому знайомим. Ну звичайно, він був точнісіньким із розповіді Алі. Недочеревик люб’язно усміхався, стукав у кватирку, просив щоб хлопчик впустив його у середину, радісно потирав руки і аж підскакував від задоволення.
Сашко миттєво взявся читати умову задачі. Із кожним вирішеним завданням лице карлика все смутнішало, воно ставало дедалі злим та роздратованим. Невже соту справу завершить Сашко? Адже карлик так довго чекав на майбутнього недоладянина, рахував його невиконані справи. Коли всі задачі були розв’язані, розчарований Недочеревик надягнув свій величезний зелений черевик і за мить зник за вікном.
Тепер Сашко завжди виконуватиме завдання.
На уроке математики Карандаш чертил квадрат и допустил неточность. Карандаш приуныл, а потом вспомнил, что у него есть друг Ластик. Позвал Карандаш Ластика, объяснил ему, что нужно делать и случилось чудо. Ластик моментально всё исправил. Квадрат получился красивый, с ровными сторонами, заработал пятёрку. Загордился Карандаш, стал высовываться из пенала, хвалиться своими успехами. Обидно стало Ластику, ведь это он исправил всё, а Карандаш присвоил себе успех. На уроке рисования Карандашу нужно было нарисовать автомобиль, и он взялся за дело. То и дело Карандаш делал неверные штрихи, а потом и вовсе криво пририсовал колёса. «Ластик обратился он к другу. Но Ластик забрался подальше в пенал и молчал. Карандаш пыхтел, крутился, подрисовывал, но без Ластика ничего не получилось. От напряжения у Карандаша подломился носик и потребовалась Точилки. «Да, одному мне не справиться, позову-ка я друзей на решил Карандаш. «Друзья мне я буду вам очень благодарен», - сказал он. Тогда Точилка и Ластик быстро сделали своё дело, Карандаш справился с работой.
«Оказывается, что вместе работать дружнее и веселее», - сказали друзья. Они решили никогда не ссориться, не хвалиться, а друг другу.