Уважаемый Михаил Евграфович,
Я понял, что вы хотели сказать своими произведениями. Я, конечно же, не претендую на то, что абсолютно все понимаю верно - ведь я всего лишь школьник, живущий через полтораста лет после вас. Но я с увлечением прочитал на уроках русской литературы и "Историю одного города", и ваши сказки, среди которых "Дикий помещик" и "как один мужик двух генералов прокормил". Из уроков истории я примерно представляю себе, какова была Россия, в которой жили и творили вы. Поэтому я смею предположить, что понимаю (хотя бы отчасти), что именно вы стремились донести до своих читателей.
Своим творчеством вы создали кривое зеркало, в котором без прикрас отразилась российская действительность тех лет. И без того местами страшная и непривлекательная, в ваших произведениях она предстала во всем своем уродстве и нелепости. Не имея возможности залечить язвы общества, вы их обнажили и показали как будто под увеличительным стеклом.
Вы смеетесь, но ваш смех - невеселый. Это смех сквозь стиснутые зубы, сквозь слезы. Вы - гениальный сатирик.
вам, Михаил Евграфович, за ваши интересные произведения, которые читают и сейчас - и будут читать всегда. Благодаря вашим произведениям мы, школьники 21-го века, лучше понимаем, каким было российское общество в веке 19-м.
Ваши произведения показывают нам это четко и наглядно, зачастую лучше, чем сухие параграфы учебника истории.
Объяснение:
Риси характеру головного героя:
Сміливість,
терпіння,
упертість,
життєлюбність
Головний герой оповідання не має імені, але його риси характеру вражають. Це сміливий, відважний, цілеспрямований та рішучий чоловік. Герой залишившись один після травмування, але він не здається, а рухається вперед, незважаючи на небезпеку та труднощі.
Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед».
Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею».
Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування.