Характеристика образу Гобсека – його зовнішність, риси характеру з цитатами про Гобсека постараємося розкрити в цій статті. Образ Гобсека в однойменній повісті розкритий нижче.
Образ Гобсека
Гобсек – педантичний і бездушний («людина-автомат», «людина-вексель»). Ім’я головного героя повісті Бальзака — Гобсек — не є випадковим. Воно означає те, що є сутністю героя — «живоглот», «глитай», «сухоглот», і розуміти це можна так: Гобсек поглинав, збирав золото, а золото поглинало його.
Характеристика образу Гобсека
Центральний образ твору – лихвар Гобсек. Біографія Гобсека, яку Бальзак вводить в оповідь, розкриває життєву основу його філософії. Філософія Гобсека – своєрідний підсумок його особистого життєвого шляху. Він був моряком, морським торговцем, об’їхав весь світ, бачив далекі та екзотичні країни. Його розвинута свідомість, не притаманна йому з дитинства, пояснюється тим, як багато він бачив протягом свого життя.
Він пройшов через все, щоб накопичити своє багатство: мав зв’язок із корсарами, був причетний до американської війни за незалежність, потерпав від голоду, пройшов через смертельну небезпеку, кілька разів втрачав і знову набував багатство. Можливо, тому спочатку Бальзак і назвав свою повість «Небезпеки розбещеності». Саме під такою назвою повість повністю вийшла у квітні 1930 року в першому томі «Сцени приватного життя». Перша глава її була видана дещо раніше, в лютому 1930 року, під назвою «Ростовщик». Змінювалися назви, але характер бальзаківського персонажа залишився незмінним.
Світогляд Гобсека формувалося під впливом реального життя. Його висловлювання говорять про глибину цього світосприйняття і підтверджують, що його інтелект значно переважує інтелект тодішньої аристократії.
Висвітлюючи відсталість дворянства, його обмеженість, Бальзак показує Гобсека, який тримає у своїй пам’яті цілі томи з бібліотеки. Він збагнув і основи сучасного йому громадського порядку, стверджуючи, що скрізь йде боротьба між бідняками і багатіями. Але двадцятирічні поневіряння по світу зробили його байдужим до всього, крім золота. Він втратив віру в моральні цінності. Тому Гобсек бездушний. Він упевнений, що з «усіх земних благ» є лише одне достатньо надійне – золото. А з усіх людських почуттів він визнає лише інстинкт самозбереження. З скептицизму виріс соціально-політичний нігілізм, так як Гобсек засуджує всіх тих, хто турбується за своїх близьких. Він вбачає сенс лише у боротьбі бідняків і багатіїв, упевнений, що ця боротьба нескінченна, і тому вважає, що краще бути експлуататором, чим експлуатованим.
Мова Гобсека підкреслює бідність його філософії щодо власної гідності, адже людина, здатна лише на принизливі почуття, не здатна навіть на самоповагу, не говорячи вже про повагу з боку інших людей.
Сумний і кінець Гобсека. Розповідь завершується описом його жахливої комори і страшної смерті Гобсека. Його пристрасть до грошей, його скнарість, прагнення до наживи призвели до патологічної манії все привласнювати. Багаторічна активність у збагаченні виявилась безплідною, адже залишити накопичене виявилось нікому. Навіть добру згадку оточуючих про себе він не залишив. Все людське в його натурі з’їла жадібність до збагачення. Адже протягом цілого життя він брав хабарі і розробляв нові фінансові афери.
Гобсек був ненаситним удавом цього великого підприємства. Щоранку він одержував свою данину і оглядав її, немов міністр якого-небудь набоба, який вирішує, чи підписати кому-небудь помилування, чи ні. Гобсек приймав усе, починаючи від кошика з провізією від якого-небудь бідняка і кінчаючи пачками свічок від людей скупих, брав посуд від багачів і золоті табакерки від спекулянтів. Ніхто не знав, куди ділилися всі ці подарунки, підняті старому лихвареві. Все приносили до нього, але нічого звідти не виносили ».
Тільки після смерті лихваря це стане зрозумілим. Не зрозуміло лише те, чим керувався чоловік, накопичуючи таке багатство. Воістину таке життя і можна назвати ще однією людською комедією, про яку повідав Оноре Бальзак на сторінках своїх творів.
Тема : бесприютное одиночество старого человека ,его душевное беспокойство . 2.Одинокой быть страшно и горько ,тем более когда есть родной человек - дочь. 3.Тип текста - повествование ,так как автор повествует о матери , которая доживает свою жизнь одиноко ,получая денежные переводы от любимой дочки,которая матери не пишет и не проведывает её. 4.Стиль текста - художественный .Это отрывок из рассказа Паустовского "Телеграмма" Тропы сравнения ("Ночи были долгие ,тяжёлые ,как бессонница ")( ночник - живое существо ) Эпитеты-"слабый огонь .тяжёлые долгие ночи ,немытые окна ,чёрные истлевшие листья ,бесприютная ветреная ночь "и др . олицетворения -рассвет нехотя сочился ,смерть забыла дорогу ( это и фразеологизм ) гипербола - жизнь не была такой длинной .как эта осень . Эти художественные средства усиливают картину одиночества и горестных переживаний старой женщин .С их автор пробуждает в читателе сострадание и чувство вины . Синтаксические фигуры -инверсия ( шла она )Эмоциональное обращение (ненаглядная моя ),серия предложений с сказуемым в повелительном наклонении ( приезжай .дай взглянуть на тебя и т.д ) Все эти приёмы усиливают эмоциональное воздействие на читателя .,оттеняя чёрствость дочери . Данный фрагмент - это последняя точка в жизни Катерины Петровны ,после которого ,мы знаем ,она умирает,так и не дождавшись приезда Насти . Проблема ,поднятая автором ,актуальна и важна : и дети бездушные встречаются .и матери бывают незаслуженно забыты и одиноки .Чтобы таких случаев было меньше ,Паустовский и написал свой рассказ .
Господи, какая дичь! Уверен, что это фейк, но ... Прежде чем анализировать текст, хочется сказать, что все в этом мире повторяется и человек, который собственно не имеет еще своего жизненного опыта, но позволяет себе с такой злобой и беспристрастностью отзываться о ЛИТЕРАТУРНОМ герое, вполне может стать прототипом для еще одной "Кабанихи". Начнем с того, что Катерина девушка работящая и имеющая образование, подтверждение этому есть в пьесе , что жила в благополучной семье, так это только плюс. Твердый характер Кабанихи скорее можно объяснить ее недальновидностью, тиранством и бесконечным удовольствием от унижений невестки и близких. Здесь они близки с автором текста. Одна фраза о том, что молитва также бесполезна как умение танцевать приводит в ступор. Еще древние греки признавали танец как великое искусство, но некоторым неизвестно об этом и в 21 веке, неудивительно, что романтичным Катеринам остается только топиться! Тут не до монологов "отчего люди не летают". Что касается любящего мужа, то тут тоже не поспоришь, ведь "Бьет, значит любит!", это так по Кабановски. Интересно, девушка, написавшая это сочинение мечтает о таком браке? Апофеозом текста, бедный Островский, является предположение о невольном разоблачении жителей "темного царства". Пусть и невольно, но хоть тут автор согласен, что жители там еще теТак что не все потеряно, господа.
Характеристика образу Гобсека – його зовнішність, риси характеру з цитатами про Гобсека постараємося розкрити в цій статті. Образ Гобсека в однойменній повісті розкритий нижче.
Образ Гобсека
Гобсек – педантичний і бездушний («людина-автомат», «людина-вексель»). Ім’я головного героя повісті Бальзака — Гобсек — не є випадковим. Воно означає те, що є сутністю героя — «живоглот», «глитай», «сухоглот», і розуміти це можна так: Гобсек поглинав, збирав золото, а золото поглинало його.
Характеристика образу Гобсека
Центральний образ твору – лихвар Гобсек. Біографія Гобсека, яку Бальзак вводить в оповідь, розкриває життєву основу його філософії. Філософія Гобсека – своєрідний підсумок його особистого життєвого шляху. Він був моряком, морським торговцем, об’їхав весь світ, бачив далекі та екзотичні країни. Його розвинута свідомість, не притаманна йому з дитинства, пояснюється тим, як багато він бачив протягом свого життя.
Він пройшов через все, щоб накопичити своє багатство: мав зв’язок із корсарами, був причетний до американської війни за незалежність, потерпав від голоду, пройшов через смертельну небезпеку, кілька разів втрачав і знову набував багатство. Можливо, тому спочатку Бальзак і назвав свою повість «Небезпеки розбещеності». Саме під такою назвою повість повністю вийшла у квітні 1930 року в першому томі «Сцени приватного життя». Перша глава її була видана дещо раніше, в лютому 1930 року, під назвою «Ростовщик». Змінювалися назви, але характер бальзаківського персонажа залишився незмінним.
Світогляд Гобсека формувалося під впливом реального життя. Його висловлювання говорять про глибину цього світосприйняття і підтверджують, що його інтелект значно переважує інтелект тодішньої аристократії.
Висвітлюючи відсталість дворянства, його обмеженість, Бальзак показує Гобсека, який тримає у своїй пам’яті цілі томи з бібліотеки. Він збагнув і основи сучасного йому громадського порядку, стверджуючи, що скрізь йде боротьба між бідняками і багатіями. Але двадцятирічні поневіряння по світу зробили його байдужим до всього, крім золота. Він втратив віру в моральні цінності. Тому Гобсек бездушний. Він упевнений, що з «усіх земних благ» є лише одне достатньо надійне – золото. А з усіх людських почуттів він визнає лише інстинкт самозбереження. З скептицизму виріс соціально-політичний нігілізм, так як Гобсек засуджує всіх тих, хто турбується за своїх близьких. Він вбачає сенс лише у боротьбі бідняків і багатіїв, упевнений, що ця боротьба нескінченна, і тому вважає, що краще бути експлуататором, чим експлуатованим.
Мова Гобсека підкреслює бідність його філософії щодо власної гідності, адже людина, здатна лише на принизливі почуття, не здатна навіть на самоповагу, не говорячи вже про повагу з боку інших людей.
Сумний і кінець Гобсека. Розповідь завершується описом його жахливої комори і страшної смерті Гобсека. Його пристрасть до грошей, його скнарість, прагнення до наживи призвели до патологічної манії все привласнювати. Багаторічна активність у збагаченні виявилась безплідною, адже залишити накопичене виявилось нікому. Навіть добру згадку оточуючих про себе він не залишив. Все людське в його натурі з’їла жадібність до збагачення. Адже протягом цілого життя він брав хабарі і розробляв нові фінансові афери.
Гобсек був ненаситним удавом цього великого підприємства. Щоранку він одержував свою данину і оглядав її, немов міністр якого-небудь набоба, який вирішує, чи підписати кому-небудь помилування, чи ні. Гобсек приймав усе, починаючи від кошика з провізією від якого-небудь бідняка і кінчаючи пачками свічок від людей скупих, брав посуд від багачів і золоті табакерки від спекулянтів. Ніхто не знав, куди ділилися всі ці подарунки, підняті старому лихвареві. Все приносили до нього, але нічого звідти не виносили ».
Тільки після смерті лихваря це стане зрозумілим. Не зрозуміло лише те, чим керувався чоловік, накопичуючи таке багатство. Воістину таке життя і можна назвати ще однією людською комедією, про яку повідав Оноре Бальзак на сторінках своїх творів.
“Гобсек” план до твору
1.Історія у салоні заможної жінки.
2. Нові закохані.
3. Знайомство з Гобсеком.
4. Патент та прикраси.
5. Погана та хороша сутності Гобсека.
6. Де Ресто доглядає чоловіка та її підлість.
7. Нещастя – найкращий вчитель.
8. Скупість Госека.
9. Эрнест де Ресто скоро отримає спадок.