Жила-была девочка. Звали ее Аня. Она была не очень большая, училась в обычной школе.
Однажды Аня гуляла по лесу, который находился вблизи от ее дома, и собирала грибы. Вдруг девочка заметила яркий луч света, который был прямо над ее головой. Она притронулась к этому лучу, и тут же ее подхватил вихрь воздуха, закружил, и Аня оказалась в летающей тарелке. Девочка увидела странных зеленых и головастых человечков, которые обступили ее со всех сторон. Они ничего не говорили, но их голоса звучали в Аниной голове. «Не бойся нас, мы не сделаем тебе ничего плохого», - услышала Аня. «А я и не боюсь»,- вслух ответила девочка и улыбнулась. Инопланетяне, а это были именно они, весело забулькали. «Хочешь полететь с нами на Венеру?» «Хочу!» Тут же на девочке оказался красивый блестящий скафандр. Летающая тарелка покружилась над лесом и быстро понеслась в космическое пространство. Полет продолжался всего несколько минут, но за это время Аня успела подружиться с командиром корабля Афродитой, которая подарила Ане волшебный телефон.
Венера оказалась очень необычной планетой – совсем без леса и воды. Жили все в городах, которые были расположены внутри планеты. Афродита отвела Аню в школу под названием «Школа Х». Девочка проучилась там пять минут и закончила ее. За следующие пять минут она познакомилась со всеми достопримечательностями Венеры и захотела вернуться домой. Афродита показала Ане как с телефона можно вернуться на Землю. Они попрощались. Аня нажала на одну из кнопок телефона и оказалась в том же месте, откуда ее забрала летающая тарелка. Со всех ног девочка бросилась домой к родителям, которые уже и не надеялись найти свою дочь. Ведь на Земле уже пять лет со дня исчезновения Ани. Мама с папой очень обрадовались возвращению любимого ребенка. Одноклассники были удивлены тем, что Аня нисколько не выросла за эти годы.
еще пять лет. С волшебного телефона Ане удалось построить космический корабль и стать его командиром. Все желающие теперь могли совершать космические путешествия по всей Галактике. Аня же больше всего любила бывать на Венере в гостях у своей подруги Афродиты.
Кохання завжди оспівувалось у творах митців. Шекспір, який жив у Єлизаветинську епоху, за часів правління королеви Єлизавети І. Найвидатніший драматург Англії усіх часів написав драму Ромео і Джульєтта у 1595 році. Це перший етап творчості Шекспіра. Тоді він писав в основному ліричні комедії.
Драматург будував сюжет на основі старовинної легенди XIV ст. Події відбуваються в Італії, у місті Вероні. Шекспір чудово знав звичаї й побут італійців, тому докладно їх описував в драмі. Він описав як жило суспільство. Було багато свят, маскарадів, балів та танців. Рівноправ'я жінок з чоловіками звісно ж не було. Чоловіки мало працювало, основна робота робилась жінками. Проте чоловіки мали головний і святий обов'язок - захист батьківщини та честі роду. В місті був правитель - князь, який керував справами та розпоряджався людськими долями.
Великий авторитет мала церква, в завдання якої входило в тому числі підтримування порядку та спокою.
У Вероні існувало дві великі родини - Капулетті й Монтеккі. Між ними була давня ворожнеча, яка не була простою сваркою. Тоді вважалось за норму ненавидіти представника ворожого роду, бажати йому смерті.
Ця ворожнеча поширилась на все місто, яке розділилось на дві сторони. По місті відбуваються часті зіткнення між прибічниками обох родин.
Одна з головних героїв Джульєтта походить з сім'ї Капулетті. Їй всього тринадцять. Вона весела щира дівчина яка підкорялась волі батьків, які хотіли одружити її з Парісом, якого вона не любила.
Одного разу вона зустріла юного Ромео. Це перевернуло її життя і неминуче поставило в конфлікт з усім оточенням. У закоханих були союзники. Ромео підтримував його брат, чернець Лоренцо. Джульєтту ж підтримувала її нянька.
Закохані вирішили негайно поєднати свої долі. Таємно, у своїй келії Лоренцо здійснив обряд вінчання. Та раділи вони недовго. Тібальт, двоюрідний брат Джульєтти у двобої з Ромео загинув, за що його було вигнано з місто. Цієї розлуки Джульєтта пережити не могла. Їхнє кохання було чистим, вони вірили в нього всім серцем. Джульєтта випиває зілля, щоб заснути вічним сном. Про це дізнався Ромео і теж прийняв отруту. Але вона отямилась через кілька годин, їй сказали що Ромео вже помер. Таким чином вони обоє наклали на себе руки, щоб з'єднати свої душі в іншому світі, якщо не судилось в цьому.
Драма здатна зачепити душу багатьох. Кохання Ромео і Джульєтти стало символом чистого, світлого, безкорисного почуття