Під час своєї політичної діяльності Мономах створив велику кількість реформ на поліпшення культурних та моральних цінностей і свідомості суспільства. Володимир свідомо і активно намагався поліпшити стан низів, видаючи закони, які допомагали йому у цьому. Для спадщини своїх дітей Володимир створив ряд правил, які стали не тільки заповітом для його рідних, а також стали одними із основних засад, які формують моральні поняття і досі. У «Повчанні Дітям» Володимир Мономах показав себе, як оригінального мислителя, проповідника морально-етичних правил та понять, які були і залишаються досі поштовхами до осмислення проблем життя. Володимир мономах дуже широко розкрив цю проблему, навіть, не зважаючи на канони і догмати тодішнього християнства, хоча і починається на Біблію і духовну свідомість. Проте, зазначу, що церква не прийняла таких рішень Володимира Мономаха, і дивлячись на те, що за багато «князівських» років, під час яких інші правителі для всієї Русі зробили набагато менше, їх церква признала святими, у свою чергу як Володимира цією честю не удостоїли.
Ершов задумал свою сказку, когда прочитал только-только появившиеся сказки Пушкина. П. В. Анненков в своей книге «Материалы для биографии Пушкина» (1855) пересказывает свидетельство А. Ф. Смирдина о том, что «в апогее своей славы Пушкин с живым одобрением встретил известную Русскую сказку Г-на Ершова „Конёк-Горбунок“, теперь забытую. Первые четыре стиха этой сказки <…> принадлежат Пушкину, удостоившему её тщательного пересмотра». В 1910-1930-е годы первые четыре строки «Конька-Горбунка» включались в собрания сочинений Пушкина, но позже было решено не печатать их вместе с пушкинскими произведениями, так как свидетельство Смирдина можно понимать скорее так, что Пушкин эти стихи только отредактировал. Кроме того, уже после смерти Пушкина Ершов заменил строку «Не на небе — на земле» на «Против неба — на земле»; высказывались сомнения в том, что он поступил бы так, если бы автором этих строк был Пушкин. Известны слова, которыми Пушкин наградил автора «Конька-Горбунка»: «Теперь этот род сочинений можно мне и оставить».
