I. Вступление.Образы русских мастеров в произведениях писателей.
(Здесь можно сказать, что на русской земле всегда существовали искусные умельцы. Об их мастерстве, неповторимом таланте сегодня знают многие люди за рубежом. Чтобы подчеркнуть эту особенность в наших людях, чтобы следующие поколения читателей гордились ими, русские писатели всегда создавали о них свои произведения. Это и П.П. Бажов с его многочисленными сказами, и М.Е. Салтыков-Щедрин со сказкой «О том, как мужик двух генералов прокормил», и Н.С. Лесков со сказом «Левша»).
(А можно начать, с краткой характеристики произведения Н.С.Лескова «Левша» и упомянуть в конце вступления о том, что в сочинении пойдет речь о главном герое сказа писателя Левше).
(Возможно что-то своё).
II. Основная часть. Левша – народный герой.
1. Портрет героя (гл.6, 7).
2. Одежда (гл.13).
3. Левша – тульский мастер:
а) намётанный глаз (гл. 14);
б) смекалка;
в) трудолюбие и усидчивость; добровольное затворничество;
г) талантливость;
д) чувство собственного достоинства.
4. Верность Отечеству и преданность (гл.15).
5. Скромность Левши.
III. Заключение. Трагическая судьба мастера в России.
(Скорочено)
Розділи 1—10
Софійка, учениця 7-В класу, безнадійно закохана у свого однокласника Вадима Кулаківського. Через нерозділене кохання вона порівнює себе з Русалонькою з однойменної казки Г. К. Андерсена. Від нього вона дізналася, що він живе з бабусею і що рід Кулаківських проклятий. Щоб завоювати його прихильність, дівчинка вирішує розслідувати прокляття роду й зняти його.
Тітка Сніжана мала вийти заміж. Софійка знайшла фото тітки з нареченим, на якому побачила здалеку постать незнайомого маленького хлопчика. Тримаючи в руках світлину, вона випадково залізла у велику стару шафу. Зі скрипом, що нагадував слово „коралі”, двері зачинилися, і Софійка опинилася саме в тому місці і в той час, коли закохані фотографувалися. Вона здогадалася, що шафа має чарівні властивості. Щоб повернутися в реальний час, дівчинка сказала слово „коралі” навпаки — „іларок” — і повернулася додому. Трохи згодом Софійка і Сніжана дізналися, що маленький хлопчик на фотографії — син Сніжаниного нареченого, який їй колись збрехав, що ніколи не був одружений і дітей не має.
Щоб побачитися з Вадимом, Софійка зайшла до нього додому. Поки його не було, бабуся показала дівчинці фотографію чоловіка з роду Кулахівських, від якого й почалося прокляття роду. Випадково Софійка цю світлину забрала додому.
Софійка загубила родове коралове намисто. Його знайти допоміг їй Софійчин ровесник Сашко, учень сусідньої школи. Він завжди намагався бути їй у пригоді в усьому. Завдяки Сашкові дівчинка довідалася, що корали вкрав Вадим Кулаківський, але він пояснив свої дії прокляттям, що тяжіє над ним. Намагаючись з'ясувати причини вчинків Вадима, Софійка зі старою фотографією в руках знову потрапляє в минуле до Гордія Кулаківського, Вадимового діда.
Объяснение: надеюсь я так панела...
Попробуй поискать в интернете