Якось раз тутешній чоловік передбачив, що Ассоль зустріне й покохає справжнього принца. Він прибуде до неї на судні з пурпуровими вітрилами. Дівчинка була в захваті від напророченого. З самого дитинства тільки про це вона й мріяла.
За такі бурхливі фантазії над нею всі насміхалися, а ще називали божевільною. Про цю мрію Ассоль знали всі навколо, тож і Артур дізнався. Одного разу він зустрів Ассоль, коли вона спала на лісовій галявині. Артур залишив їй обручку на честь їхньої майбутньої зустрічі. Тоді Ассоль було лише п’ятнадцять років, але хлопець побачив в ній справжню жінку, яка стане коханням всього його життя. Щоб здійснити мрію дівчини, він прикрасив свій корабель пурпуровими вітрилами, не пошкодувавши ані сил, ані грошей.
У своїй повісті автор підкреслює, що навіть найзаповітніші бажання можуть стати реальністю. Потрібно тільки не боятися мріяти. А ще треба сподіватися, що десь у світі є людина, яка здатна здійснити всі твої мрії.
Отже, казка-феєрія «Пурпурові вітрила» — це яскравий твір про справжнє кохання, яке здатне подолати будь-які труднощі. А ще про чарівну силу мрії, що збулася.
Недавно мы прочитали произведение Александра Ивановича Куприна «Куст сирени» . Главная героиня этого произведенеия – это Вера Алмазова. Она была женой молодого небогатого офицера, Николая Евграфовича Алмазова. Верочка была для него главной поддержкой и опорой. Но счастива ли Вера Алмазова? Задавая этот вопрос, нужно задуматься о том, что такое счастье.
Счастье – это очень светлое чувство. Я думаю, что настоящее счастье связано с близкими нам людьми. Многие думают, что они счастливы, потому что обладают чем-либо. Но это не настоящее счастье. А истинное счастье заключается во взаимопонимании людей. Они готовы вместе идти по жизни и вместе преодолевать все жизненные трудности, быть верными друг другу и искренними. Но всего этого не возможно добиться без любви. Именно любовь заставляет нас идти на отчаянные подвиги и не жалеть ничего ради своей второй половины. А любовь – это тоже счастье.
Вера обладает всем этим. У неё есть любящий муж, он ценит её и уважает. И она его очень любит и ничего для него не жалеет. Благодаря любви и взаимопониманию Верочка и Николай вместе решили свою проблему.
Исходя из всего этого, остаётся смело сказать, что Вера Алмазова всё-таки была по-настоящему счастлива
Все мы знаем, как важна дружба в жизни. Дружба - это опора. Она важна так же, как и родители для детей. Но смысл дружбы, если она не истинная? Если она не настоящая? В настоящей дружбе люди понимают друг друга без слов, на уровне мимики, жестов. Значение дружбы в том, что можно положиться на друга и быть уверенным, что он как бы не была тяжела ситуация. Но если друг находит отговорки, не может то друг ли это? Когда мы выбираем друзей, мы не должны смотреть на внешность и моральные качества. Не всегда хорош тот человек, который хорош снаружи. В истинной дружбе важны : равноправие, честность, умение принимать друг друга такими, какие вы есть. Нужно быть готовым прийти на и уважать человека. Естественно, что принять человека со всеми его недостатками и достоинствами не так уж и просто, но если захотеть и проявить такие качества к другому человеку, то будет шанс иметь крепкую и истинную дружбу, значение которой трудно переоценить в современном мире.
Якось раз тутешній чоловік передбачив, що Ассоль зустріне й покохає справжнього принца. Він прибуде до неї на судні з пурпуровими вітрилами. Дівчинка була в захваті від напророченого. З самого дитинства тільки про це вона й мріяла.
За такі бурхливі фантазії над нею всі насміхалися, а ще називали божевільною. Про цю мрію Ассоль знали всі навколо, тож і Артур дізнався. Одного разу він зустрів Ассоль, коли вона спала на лісовій галявині. Артур залишив їй обручку на честь їхньої майбутньої зустрічі. Тоді Ассоль було лише п’ятнадцять років, але хлопець побачив в ній справжню жінку, яка стане коханням всього його життя. Щоб здійснити мрію дівчини, він прикрасив свій корабель пурпуровими вітрилами, не пошкодувавши ані сил, ані грошей.
У своїй повісті автор підкреслює, що навіть найзаповітніші бажання можуть стати реальністю. Потрібно тільки не боятися мріяти. А ще треба сподіватися, що десь у світі є людина, яка здатна здійснити всі твої мрії.
Отже, казка-феєрія «Пурпурові вітрила» — це яскравий твір про справжнє кохання, яке здатне подолати будь-які труднощі. А ще про чарівну силу мрії, що збулася.