Відповідь:
Якби Данте жив серед нас, йому довелося б розширити й модернізувати пекло.
На жаль, за сотні років оюдство не змогло викорінити ні жадоби, ні заздрості, ні скупості, ні байдужості, ні інших негативних проявів натури, тому всі кола, зображені поетом, були б заповнені й нині. Однак для сучасників було би створене ще одне. У ньому опинилися б ті, хто втрапив у цілковиту залежність від телефонів і комп'ютерів. Гадаю, покаранням для таких людей була б неможливість доторкнутися до гаджетів, які вільно лежали б у зоні досяжності, оточені невидимою й непроникною стіною.
Окремого кола заслуговують і ті, з чиєї вини природа сьогодні волає про порятунок. Це був би пластиковий відсік, заповнений нафтовими калюжами, промисловим чадом і завалами з відходів діяльності людини.
Сучасному світу дуже бракує Данте. Можливо, страх потрапити в одне з кіл пекла спрямував би когось на правильну дорогу.
Пояснення:
Книга «Время всегда хорошее» производит довольно необычное впечатление. Она одновременно показывает проблемы 2018 и 1980 года.
По мнению авторов, в 2018 году люди (а вернее, дети) перестанут общаться. Они забудут, как это делать, это станет проблемой. Для них будет гораздо проще общаться в социальных сетях, когда никто не знает, что ты – это ты. Ник станет величайшей тайной, которую во что бы то ни стало нужно сохранить. Не будет больше вопросов на переменах про то, как ходить друг к другу в гости, все просто забудут об этом (это ведь может быть неприлично!).
В 1980 вроде всё хорошо, дети прилежно учатся, играют. Но есть одна существенная проблема: дети не знают, что можно иметь свое мнение (особенно по делам партии). Они принимают те мнения, которые от них требуют.
Книга мне понравилась. Во – первых, это первая книга, как мне кажется, не попавшая под цензуру, которую мне удалось найти о жизни людей в советское время . Во-вторых, в ней ярко показана наиболее важная проблема и нашего времени – умение быть человеком всегда.