«Капитанская дочка» – послание потомкам
Вариант 1
“Капитанская дочка” положила начало русскому историческому роману. Своими произведениями на исторические темы Пушкин внес вклад огромной ценности в русскую литературу. В своих исторических произведениях он воссоздал самые значительные эпизоды из жизни России от глубокой древности до 1812 года. Особенно привлекают поэта эпохи переворотов и кризисов начала XVII и XVIII веков.
Роман “Капитанская дочка” повествует о драматических событиях 70‑х годов XVIII века, когда недовольство крестьян и жителей окраин России вылилось в войну под предводительством Емельяна Пугачева. Но роман не ограничивается только этой темой, она одна из многих, поставленных в этом многоплановом и философском произведении. Параллельно в романе Пушкин ставит и решает ряд важных вопросов: о патриотическом воспитании, о любви и верности, чести и достоинстве человека. Форма и язык произведения доведены Пушкиным до совершенства. За кажущейся простотой и легкостью скрываются серьезнейшие вопросы бытия.
Источник: https://litfest.ru/writings/sochineniya-kapitanskaya-dochka.html
“Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах.
Тут був глибокий тил німецького рейху, і тут, як повсюди в його тилу, було багато працюючих на війну промислових підприємств, в тому числі всіляких таборів.
Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довжелезна колона артполку завмерла на вуличці.
І раптом біля однієї з дальніх машин на очі потрапила дівчина – худорлява, чорноволоса, в смугастій куртці і темній спідниці, вона перебирала поглядом
обличчя бійців і заперечно хитала головою. «Хто є Іван?» — запитувала вона. Звісно, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона шукала. Ми запитали, якого саме Івана вона розшукує. Дівчина розповіла приблизно таке: її звати Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування воєнного заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні та холодні, перейшли гірський хребет і одного туманного ранку напоролись на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули до табору, а що сталося з Іваном, вона не знає.
Я згадав про цю історію через 18 років, коли почав літературну діяльність. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійській баладі».