Любов до життя – це історія боротьби за існування. Два героя, зовсім несхожих один на одного, дві історії, два види боротьби, один з яких виявився приречений на поразку. Так, на диво, програв Білл – здоровий і сильний, який кинув растянувшегося ногу голодного товариша напризволяще, але до останньої своєї хвилини не випустив з рук дорогоцінного мішечки із золотом. Золото, пристрасть до наживи і вбили в ньому людини спочатку духовно, а потім і фізично.
Зовсім іншим ми бачимо головного героя. Автор навіть не дає йому імені, тому що в даному випадку це дійсно неважливо. Залишившись на самоті, наодинці зі своєю хворобою і голодом, в жорстоких умовах дикої північної природи ця людина постійно бореться за найдорожче, що у нього є, – за власне життя. Він розуміє, що золото нічого не варто саме по собі, і без жалю розлучається з ним, коли настає час. Часом здається, що нічого людського не залишилося в цьому суть, яке автор одного разу навіть порівнює з гігантським черв’яком. Однак іскра любові до життя, яка в ньому не хотіла гинути і гнала його вперед, дозволила йому перемогти навіть смерть.
Автор в черговий раз допомагає нам зрозуміти, що в світі немає нічого дорожче за людське життя. Однак за умови, що мова йде про життя Людини.
Объяснение:
В литературе есть много рассказов, учащие читателей доброте, состраданию. Без этого жизнь любого человека невозможна. Умение сострадать является показателем любви и человечности людей.
Яркими примерами таких произведений являются "Юшка" и "Кусака", рассказы двух разных авторов. В этих произведениях разные персонажи, разные ситуации, но есть в них одно общее: бессердечность людей, их равнодушие, показанные особенно четко.
Главный персонаж рассказа "Кусака" — одинокая собака. В ее одиночестве виноваты в первую очередь люди. Одни презрительно относились к ней, другие, наоборот, не замечали ее, а когда кто-то бил и бросал в собаку палки, старались не обращать внимания. А те "добрые" люди, приручившие эту «героиню», сделали ее объектом игры и веселья, хотя и заботились о животном. Эти люди были равнодушны к дальнейшей судьбе собаки, с осенними холодами эти "хозяева" бросили животное. Дальше судьба Кусаки становится такой же, как раньше. Люди будут поступать так же, обрекая собаку на одиночество. В ее душе поселились лишь боль и обида на людей. Потому эта дворняжка стала очень злой «кусакой».
Юшка — главный персонаж рассказа Платонова., выступающий куклой для битья. Он выбросить злость, а не растрачивать ее между собой. Он не отвечал на издевательства, молча сносил их. Этим герой рассказа еще больше раздражал окружающих.