1. Які кулінарні вподобання мають Павло Денисович та Іван Васильович? 2. Чому посварилися Павлуша та Ява? 3. Хто врятував односельців Яви від підтоплення? 4. Який умовний сигнал названо у секретній записці для хлопців?
Твір на тему Пригодницька повість Ст. Нестайка «Тореадори з Васюківки» Всеволод Нестайко - видатний письменник, твори якого відомі в Україні та світі. Повість «Тореадори з Васюківки» є дуже цікавою, у ній розповідається про пригоди двох кмітливих та веселих хлопців. Твір «Тореадори з Васюківки» - за своїм жанром пригодницька повість. Пригодницька література має певні особливості, які відрізняють її від інших. У центрі уваги читача знаходиться, як правило, гострий сюжет, події постійно розвиваються, обставини, що швидко змінюються. Пригодницька повість - це прозовий твір обсягом менше роман. Пригодницькі твори дуже популярні в зарубіжній літературі, всім нам відомі твори А. Дюма, розповідь про пригоди Робінзона Крузо та інші. Окрему частину пригодницької літератури становлять твори для дітей. У них сюжет не такий напружений, однак надзвичайно насичений подіями, герої зазвичай відзначаються винахідливістю, активністю і життєрадісністю. Мені дуже сподобалася повість Ст. Нестайка «Тореадори з Васюківки. Пригоди хлопців Яви і Павлуші викликають захват, їх винахідливість вражає. Хлопці завжди мають безліч нових ідей, ці ідеї цікаві й оригінальні. Правда, іноді задуми Яви і Павлуші втілюються в життя трохи не так, як планують хлопці, тоді хлопців лають, а іноді і карають. Однак рідні та друзі люблять їх, незважаючи на їхні вигадки та «винаходи». Повість Ст. Нестайко - перша пригодницька повість української літератури, з якою я ознайомився у шкільній програмі. До того я читав зарубіжну пригодницьку літературу, правда, переважно дивився фільми. Мені по-справжньому, полюбився цей жанр. Тим більше цікаво було читати про пригоди, які розгортаються в наших краях, а не десь «за далекими морями». Головні герої цих пригод схожі на тебе діти, а поруч такі ж дорослі, як твої батьки або вчителі. Хоча Павлуша і Ява справжні відчайдухи, постійно щось вигадують, але мені подобаються своєю чесністю, сміливістю і почуттям гумору. Повість Ст. Нестайка захоплює своїм сюжетом і вчить не втрачати рис, притаманних хлопцям - персонажів повісті
Меня зовут Гриша Мерцалов, мне десять лет. Вчера с нами приключилась история, прямо как в сказках пишут. Своими глазами не видел бы - не поверил.
Послала меня мама в тот день с братом Володькой с поручением. Письмо отец написал бывшему своему хозяину, он у него управляющим работал, пока не заболел. Что в письме, мне не сказали, да я и так знаю. Отец хотел денег взаймы попросить, а то тяжко нам сейчас. Машутка, сестренка, заболела, а лечить ее не на что, отец работу найти не может. Да только не смог я передать письмо: злющий швейцар нас прогнал, сволочами обозвал, а брата еще и по затылку ударил.
Возвращаясь домой, поглядели на витрины гастрономической выставки - еда там всякая красивая, вкусная, наверно. Володька на поросенка с яблоком во рту засмотрелся. А мне грустно стало. Если бы письмо взяли, может, и вышло бы чего, а так... В доме холодно, из еды пустые щи или борщ только, даром что Рождество скоро. Машутка еще не дай бог помрет. У отца работы нет, а мы малы еще. Нас только чудо могло.
Пришли мы домой, мама расстроилась, конечно. Идите. говорит, борща поешьте. Ем я борщ, а сам плачу. И тут заходит отец и с ним старик какой-то в меховом пальто и валенках с галошами. Прислушался я к их разговору и понял, что чудо-то случилось: старик этот доктором оказался. Мало того, что Машутку осмотрел, как лечить ее, на бумажке написал, так еще денег дал на дрова и еду. Сразу в доме тепло стало. Доктор даже как зовут его не сказал, это потом фамилию его на бумажке прочитали. Пирогов его фамилия; отец говорит, знаменитейший врач он. Вот такие дела.
Теперь в доме тепло, хорошо. Сестренке сразу лучше стало. Отец еды всякой вкусной купил - как я слышал, доктор этот им много денег оставил на лечение, да так, что они сразу и не увидели, только когда ушел доктор. Мать с отцом рады, говорят, все будет хорошо и жизнь теперь наладится.
Андрий – младший сын Тараса Бульбы. Он вместе со своим старшим братом Остапом окончил Киевскую бурсу, где учился охотно, без напряжения, мечтал о подвигах и сражениях. Он был изобретательнее, чем его брат, умел увёртываться от наказания. В отличие от Остапа Андрий был более привязан к мирной жизни, полной разнообразных наслаждений. С самой ранней юности он начал ощущать «потребность любви» . Именно любовь заставляет Андрия совершить преступление, перейти на сторону врага. Для него воплощением любви становиться прекрасная панночка: «Кто сказал, что моя отчизна Украина? Кто дал мне её в отчизны? Отчизна есть то, чего ищет душа наша, что милее для неё всего. Отчизна моя – ты!... и всё, что ни есть, продам, отдам, погублю за такую отчизну! » Андрий готов был служить паночке до последней капли крови. Из - за любви козак предаёт свою отчизну: «А что мне отец, товарищи и отчизна? Так если ж так, вот что: нет у меня никого! Никого, никого!» . Андрий отказался от своей родины, от верности своему народу, от отца и брата. Андрий начинает сражаться на стороне врага против своих вчерашних друзей соратников. Смерть выступает достойным наказанием для человека, совершившего такое предательство. Тарас убивает своего сына и долго смотрит «на бездыханный труп» Андрия, который «был и мёртвый прекрасен» . Андрий погиб за свою любовь, судьба его была трагична. стап-старший сын Тараса Бульбы. Он вместе с младшим братом окончил Киевскую академию. Остапу знания давались с трудом, только под угрозой отца остался он в академии. Вскоре Остап стал одним из лучших в академии. Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили. С равными был прямодушен. Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери. После окончания учёбы Остап с братом приехали домой. Оба молоды и красивы, отправились с отцом в Запорожскую Сечь. Остап всё время думал о сражениях, мечтал о ратных подвигах, хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу. В свои 22 года он был поразительно хлоднокровен, всегда трезво мог оценить опасность. Остап ни разу не растерялся, не смутился в бою. Крепостью дышало тело молодого казака, а рыцарские качества приобрели силу льва. Казаки быстро оценили силу, смелость, ловкость, отвагу в бою. Даже Тарас Бульба поговаривал, что со временем из Остапа будет добрый полковник. Остап остался до конца жизни верен своей отчизне, своему дому. Даже в плену, когда его подвергали страшным мукам, он не сказал ни слово, ни крика, ни стона не вырвалось из его истерзанной груди. Он умер, как верный сын своей Родины.
Відповідь:
Твір на тему Пригодницька повість Ст. Нестайка «Тореадори з Васюківки» Всеволод Нестайко - видатний письменник, твори якого відомі в Україні та світі. Повість «Тореадори з Васюківки» є дуже цікавою, у ній розповідається про пригоди двох кмітливих та веселих хлопців. Твір «Тореадори з Васюківки» - за своїм жанром пригодницька повість. Пригодницька література має певні особливості, які відрізняють її від інших. У центрі уваги читача знаходиться, як правило, гострий сюжет, події постійно розвиваються, обставини, що швидко змінюються. Пригодницька повість - це прозовий твір обсягом менше роман. Пригодницькі твори дуже популярні в зарубіжній літературі, всім нам відомі твори А. Дюма, розповідь про пригоди Робінзона Крузо та інші. Окрему частину пригодницької літератури становлять твори для дітей. У них сюжет не такий напружений, однак надзвичайно насичений подіями, герої зазвичай відзначаються винахідливістю, активністю і життєрадісністю. Мені дуже сподобалася повість Ст. Нестайка «Тореадори з Васюківки. Пригоди хлопців Яви і Павлуші викликають захват, їх винахідливість вражає. Хлопці завжди мають безліч нових ідей, ці ідеї цікаві й оригінальні. Правда, іноді задуми Яви і Павлуші втілюються в життя трохи не так, як планують хлопці, тоді хлопців лають, а іноді і карають. Однак рідні та друзі люблять їх, незважаючи на їхні вигадки та «винаходи». Повість Ст. Нестайко - перша пригодницька повість української літератури, з якою я ознайомився у шкільній програмі. До того я читав зарубіжну пригодницьку літературу, правда, переважно дивився фільми. Мені по-справжньому, полюбився цей жанр. Тим більше цікаво було читати про пригоди, які розгортаються в наших краях, а не десь «за далекими морями». Головні герої цих пригод схожі на тебе діти, а поруч такі ж дорослі, як твої батьки або вчителі. Хоча Павлуша і Ява справжні відчайдухи, постійно щось вигадують, але мені подобаються своєю чесністю, сміливістю і почуттям гумору. Повість Ст. Нестайка захоплює своїм сюжетом і вчить не втрачати рис, притаманних хлопцям - персонажів повісті
Пояснення: