О. Уайльд говорил: “Цель искусства – поучать, развлекая”. Доказательство его слов мы можем найти в рассказе “Кентервильское привидение”. Например, часто встречаются моменты, которые вызывают смех: “В семье было еще двое близнецов, которых прозвали “Звезды и полосы”, поскольку их без конца пороли”.
“Никогда доселе не видав привидений, дух Кентервиля, самой собой разумеется, ужасно перепугался и, взглянув еще раз краешком глаза на страшный призрак, кинулся восвояси” – комический эффект создается поведением призрака.
Он очень испугался тыквы с метлой, кухонного ножа и куска белого полога, потому что подумал, что перед ним стоит привидение – это необычное поведение для духа. Также комический эффект возникает, когда дух читает слова, написанные на дощечке близнецами:
“Дух фирмы Отис.
Единственный подлинный и оригинальный призрак! Остерегайтесь подделок! Все остальные – не настоящие!”
Ирония возникает даже в названии машинного масла – “Восходящее солнце демократической партии”, потому что это довольно необычное название для машинного масла.
Уже в драмі “Сто тисяч” він розкриває характер глитая глибше, досконаліше. Головний персонаж Герасим Калитка – український “чумазий”. Єдина святиня для нього – це гроші. Він черства людина до всіх, але коли згадує про гроші і землю, то його черствість
де й дівається: “Як радісно тебе загрібати до купи, в одні руки…”
Калитка сам не доспить і родичам, наймитам не дає часу на відпочинок, бо вважає, що праця – то гроші, багатство: “Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають”.
На думку Калитки, далеко не заїдеш на одній ощадливості, тому він шукає інших шляхів збагачення. Він обдурить кого завгодно. Це й погубило його, адже той, хто обдурить іншого, обов’язково сам пошиється в дурні.
Калитка ж спробував обдурити шахрая досвідченого, та той йому, замість грошей, підсунув мішок з чистим папером.
Герой п’єси, доведений
до відчаю, вирішує покінчити зі своїм життям. Але коли вийняли з петлі, він говорить: “Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!”
Герасим засліплений жадобою, тому й сам винен у тому, що з ним сталося. Життя для нього нічого не варте. Це потворне явище у будь-який час і в будь-якому суспільстві.