Рассказ Юрия Яковлева "Цветок хлеба" - о голодном военном детстве и о том, что человеческие отношения важнее голода и сытости. Главный герой рассказа - деревенский мальчик Коля. Если в начале рассказа перед читателем предстаёт голодный мальчик, на долю которого выпало испытание войной, то в конце рассказа Коля - повзрослевший мальчик на подвиг! Доброта деда, отдавшего Коле хлеб, поразила мальчика, пробудила в нём новые чувства, подвигнув к самопожертвованию. Коля отказался от предложенного ему хлеба и сохранил его для деда. Совесть, уважение к деду, чувство долга перед ним, старым солдатом в душе Коли. Рассказ заставляет задуматься о нравственных, духовных качествах человека, которые важнее всего на свете.
Подробнее - на -
В начале романа Владимир Дубровский получил письмо из своей деревни Кистенёвка от старой няни. В письме было сказано, что его отец серьёзно заболел, что он поссорился с Кирилой Петровичем Троекуровым.
Дубровский поехал к своему отцу. Няня Владимира сказала ему, что отцу очень плохо.
Потом приехал Троекуров, хотел помириться с другом своей юности Андреем Гавриловичем и даже собирался подарить Дубровскому-старшему своего лучшего щенка. Но отец Владимира Дубровского не знал, что Троекуров хочет с ним помириться. У Андрея Гавриловича, когда он увидел своего врага, не выдержало сердце, и он умер.
Владимир Дубровский прогнал Троекурова со злостью.
Дубровский лишился всего. Он стал нищим. Ничего другого, как разбойничать, ему не оставалось. И Дубровский сталразбойником.
Я вважаю, що питання про те, чи лідерами народжуються чи стають, є цікавим та актуальним. Одні думки вважають, що лідерські якості закладаються в людині ще з народження, і він народжується з природженим потенціалом лідерства. Інші ж вважають, що лідером можна стати шляхом навчання, самовдосконалення та досвіду.
На мою думку, існує певна комбінація обох факторів. Деякі люди можуть мати природжені риси, які сприяють їхньому лідерству, такі як харизма, визначеність та здатність впливати на інших. Вони володіють цими якостями з самого народження, що надає їм перевагу у виявленні та розвитку свого лідерського потенціалу.
Проте, лише мати вроджені риси не гарантує, що людина стане успішним лідером. Розвиток лідерських навичок вимагає постійного навчання, здобуття знань та навичок у сфері керівництва, комунікації та прийняття рішень. Лідерство також потребує практики та випробування в різних ситуаціях, адже досвід є необхідним елементом формування справжнього лідера.
Отже, я вважаю, що лідерами народжуються та стають одночасно. Вроджені риси лягають в основу лідерського потенціалу, але для досягнення справжнього лідерства необхідно набувати знання, розвивати навички та набиратися досвіду. Цей процес постійного самовдосконалення допомагає формувати та реалізовувати свій лідерський потенціал у повсякденному житті та професійній діяльності.