Олександр Андрійович Чацький – молодий чоловік, уже позбавлений дитинства, але досить дорослий для розуміння дурості та підлабузництва оточуючих. Він не бажає служити, але й не збирається стає чиновником. Такі судження лякають Фамусова настільки, що він зараховує головного героя якобинцам. Головний герой вважає, що можна стати шановною людиною, присвятивши себе, наприклад, науці.
Олександр Чацький – єдиний позитивний герой у творі. Він розумний, проникливий, глузливий. Герой здатний любити і відчувати пристрасть. Його почуття до Софії настільки сильні, що він не бачить у ній дурну і недалеку дівчину, яка ніколи не зможе його зрозуміти.
Однією з найважливіших рис його характеру є його волелюбність. Йому не потрібна підтримка натовпу, він ніколи не піде у нього на поводі. Його думка не популярна у фамусівському суспільстві настільки, що її навіть вважають божевільним.
Чацький – справжній патріот. Він щиро любить свою Батьківщину, захоплюється російським народом та російською мовою. Йому гидко, що стан дворян перетворив цю прекрасну мелодійну мову на суміш «французького з нижегородським».
Недоліки Чацького
Будучи дуже освіченою людиною, Чацький пильно помічає недоліки суспільства. За до своєї грамотної мови та гострого слівця він висміює вади оточуючих. Ось тільки робить він це даремно. Люди, що оточують його, набагато дурніші за героя і не розуміють сенсу його промов. Крім того, головний герой занадто гордий. Він не хоче приймати неповаги до себе, сердиться, коли його судження не роблять на публіку запланованої дії.
Незважаючи на всю свою об'єктивність і тверезість суджень, він, як і раніше, закоханий у Софію Фамусову і через палку любов не бачить усю обмеженість дівчини.
Тема стихотворения- дружба. настоящая дружба, без которой человек не может жить, творить, созидать.
Общее настроение стихотворения- воодушевленно-приподнятое. С такими стихотворениями человек чувствует сильные душевные порывы, желание воссоединиться со своими друзьями, а если их нет- то найти их.
Автор приводит в пример одинокого человека, которому довелось побывать во множестве передряг- война, странствия в чужие земли, испытания- но тут же опровергает этот драматизм- нет, так нельзя! Необходимо, очень нужно иметь друзей! Товарищи по военному ремеслу, друзья, которые дадут тебе руку в трудную минуту- это люди, с которыми человек идет по жизни, смеясь.
Поэт художественным образом диктует нам норму нравственности и морали- приводит в пример житейские, бытовые сложности- как пример "выстроить дом", "выжить в нужде и горе"- и тут же словно говорит "Нет одиночеству!", "Нет нелюдимости"!
И он совершенно прав, сама идея стихотворения является житейской философией, прописная истина которой понятна каждому. Любому жителю любой страны.
В дружбе человек сильнее!
В качестве художественного средства автор использует бытовой язык. Он не звучен, не сложен- но понятен всем и каждому.
Подробнее - на -
Объяснение:
"Ревизор", как раз-таки, относится к комедии.