Усім часам і епохам притаманна тенденція до протиставлення війні і насильству гармонії, миру й добра. І література, як могутній інструмент вираження людських почуттів і думок, неодмінно знайшла свій власний вираз у формуванні антивоєнного пафосу. Від давнини до сьогодення, література багато разів ставала могутнім голосом протесту проти жорстокості й руйнування, що супроводжують війни.
Один із найвідоміших прикладів антивоєнного пафосу - роман "Війна і мир" Лева Толстого. Ця шедевральна твір розкриває багатоаспектну картину війни та її впливу на життя людей. Толстий, через персонажів свого роману, звертається до глибини людської душі, виявляє багатство почуттів та емоцій, які спонукають до обурення й неприйняття війни. Він показує безглузду втрату життя, непотрібність страждань, а також порожнечу тих ідеалів, ради яких люди пожертвували своїм щастям та долею.
Сучасна література також відображає антивоєнний пафос. Наприклад, роман "Хлопчик у смокінгу" Джона Бойна, розповідаючи історію хлопчика у концтаборі воєнного часу, пронизаний глибоким протестом проти насильства і безглуздої руйнації війни. Цей твір викликає в читачів болісне відчуття незрозумілості та жалю, підкреслюючи безсенсовність та виродженість
Ветер выносит ларь на берег острова как в мифе, так и в сказке. Миф известен в различных вариантах, как и сказка. По одному из них, Персей воспитывается на острове братом царя этого острова по имени Полидект. Полидект влюбляется в Данаю. Персей подрастает, и, чтобы отделаться от него, Полидект дает ему смертоносное и невыполнимое поручение. Сказковеды сразу узнают сюжет, в сказке злой царь отправляет героя из дому, чтобы овладеть его женой, в мифе — чтобы овладеть его матерью. В сказке герой — царевич, в мифе он сын бога Зевса. Поручение это состоит в том, чтобы он отрубил голову Медузе и принес ее царю. Я не буду входить в детали повествования. С Персеем происходят разные приключения, которые я опускаю. Однако мы ожидаем, что герой должен получить в руки волщебные дары: волшебное средство или волшебных Так оно и происходит. Персей — сын бога Зевса, и потому ему другие боги — Гермес и Афина. Гермес дарит ему серп, Афина — зеркало, нимфы — крылатые сандалии, которые дают ему возможность летать, сумку и шлем бога подземного мира Аида, который делает человека невидимым, — шапку-невидимку.
Александр Сергеевич Пушкин-великий русский поэт,основоположник русского реализма,cоздатель русского литературного языка и ,конечно же,истинный гений своего времени.Одним из его величайших произведений является роман "Евгений Онегин".Одна из из интереснейших и интригующих тем в произведении это тема любви,а точнее о судьбах героев,их переживаниях.Я внимательно и с интересом прочла этот роман,и решила найти ответы на такие вопросы почему они не смогли быть вместе?Какие обстоятельства им помешали?Или,быть может,они своими поступками сами сделали своё будущее? На мой взгляд,одной из главных причин их "разных дорог"может служить личность,и ей присущие черты главных героев.Чтобы точнее понять это,надо охарактеризовать Евгения Онегина и Татьяну Ларину.Начнем с Онегина.Евгений-светский перербургский молодой человек,столичный аристократ.Образованиеон получил типичное для того времени-домашнее.Став юношей,Онегин стал часто посещать светские меропреятия(балы,рестораны,театры).Но рано или поздно Евгений устал от все всей этой суеты,разочаровался в жизни и интересах его общества.И вскорепосле этого уехал в имение, которое получил в наследство от дядюшки В этой самой деревне он и встречает девушку,с простым русским именем-Татьяна,полностью перевернувшую всю его жизнь.Что же такого необычного он в ней обнаружил?Какими любовными чарами она смогла расположить к себе Евгения?Татьяна-человек обладающий добротой,простотой,бескорыстием,душевной красотой.Она живет в деревне,но родом из богатой помещичьей семьи. Из двух сестер самая тихая,задумчивая,серьезная.Многие говорят что она героиня с "причудами".Да,она натура глубокая,часто "уходит в себя",не любит делиться своими переживаниями с близкими,поэтому я не до конца её поняла.В романе автор изобразил её печальной и молчаливой девушкой, но несмотря на это,своей простотой и сердечностью она привлекала окружающих.Возможно,этими качествами она и понравилась Евгению.
Усім часам і епохам притаманна тенденція до протиставлення війні і насильству гармонії, миру й добра. І література, як могутній інструмент вираження людських почуттів і думок, неодмінно знайшла свій власний вираз у формуванні антивоєнного пафосу. Від давнини до сьогодення, література багато разів ставала могутнім голосом протесту проти жорстокості й руйнування, що супроводжують війни.
Один із найвідоміших прикладів антивоєнного пафосу - роман "Війна і мир" Лева Толстого. Ця шедевральна твір розкриває багатоаспектну картину війни та її впливу на життя людей. Толстий, через персонажів свого роману, звертається до глибини людської душі, виявляє багатство почуттів та емоцій, які спонукають до обурення й неприйняття війни. Він показує безглузду втрату життя, непотрібність страждань, а також порожнечу тих ідеалів, ради яких люди пожертвували своїм щастям та долею.
Сучасна література також відображає антивоєнний пафос. Наприклад, роман "Хлопчик у смокінгу" Джона Бойна, розповідаючи історію хлопчика у концтаборі воєнного часу, пронизаний глибоким протестом проти насильства і безглуздої руйнації війни. Цей твір викликає в читачів болісне відчуття незрозумілості та жалю, підкреслюючи безсенсовність та виродженість