1. Джордж був впевнений, що: А) всі люди запрограмовані від народження, Б) маючи певну кількість знань, людина
може навчатися самостійно, В) людина повинна здобувати фах зі стрічок.
2. Джордж Плейтен мріяв бути…
А)дипломованим металургом, Б) дипломованим програмістом, В)дипломованим
столяром.
3. Який вирок винесли Джорджу в День Освіти після медичного обстеження?
А) він здоровий і може продовжувати навчання в іншому місті; Б)ніколи не зможе
оволодіти ніяким фахом, В)потрібно пройти ще кілька обстежень.
4. Де відбувалася Олімпіада?
А) Вашингтоні, Б) Нью-Йорку, В) Сан-Франциско.
5. У чому намагався переконати Джордж представників Новії на планеті Земля?
А) застосовувати «стрічки освіти», Б) не застосовувати «стрічок освіти», а поступово,
ґрунтовно оволодівати знаннями, В) щоб дозволили йому подорожувати планетою.
6. Яке призначення таких людей, як Джордж Плейтен?
А) впроваджувати в життя нові ідеї для поліпшення рівня освіти, Б) бути, як більшість;
В) він один з тих, хто не зможе оволодіти ніяким фахом.
7. Грамоті на Землі навчали за….
А)1 рік, Б)5 років, В) декілька хвилин.
8. Під час визначення професії враховується..
А)зацікавленість у професії, Б)структура мозку, В)вік.
9. Найважливішим в світі людини Джордж Плейтен вважав те, що..
А) не пропонується нічого зайвого, Б)все необхідне їй у мозок буде вкладено,
В) людина може вчитись далі.
10. Що привернуло увагу Будди?
А) душі померлих Б) один чоловік В) бурхлива ріка Г) Шпиляста гора.
11. Що угледів Кандата над Кривавим озером у пітьмі?
А) Будду, який дивився на нього Б) сонячне проміння В) блиск на Шпилястій горі
Г) сріблясту павутинку
12. Яким здався грішник Будді, після того як впав у Криваве озеро та знову опинився в
безодні.
А) безжалісним Б) жахливим В) жалюгідним Г) жадібним.
13. Почухавши потилицю, продавець ніби з голови витягнув:
А) монетку; Б) скляну кульку; В) маленького ліхтарика.
14. На одній з коробок з’явилася:
А) печатка; Б) ціна; В) адреса та ім’я Джіпа.
15. Додому батько з сином повернулися:
А) на кінній повозці; Б) на метро; В) у кебі.
Можно сказать и об общем восприятии мира разными людьми. Вы ведь, наверное, заметили уже, что даже по своему мировосприятию люди отличаются друг от друга. Две крайности – это оптимистическое восприятие и пессимистическое. Посередине, как всегда, оказываются адекватные люди. Позиция оптимиста: всё, что случается, – к лучшему; пессимист во всём видит только негативную сторону. Оптимист всегда счастлив, пессимист будет считать себя несчастливым, даже если ему будут предоставлены все блага мира.
Подумайте о том, что жизнь даётся человеку один раз, что надо ценить каждое мгновение дарованного нам счастья, так как эти мгновения быстротечны, а каждое новое привносит в жизнь что-то своё.
Обратите внимание на то, что часто человек строит песчаные замки. Один их строит, прекрасно понимая, что эти замки недолговечны, его позиция такова: пусть хоть немного, но я буду счастлив. Другой будто и не замечает, что замок строится из зыбкого песка. Это и происходит с Лизой. Этой симпатичной нам героине явно не хватает ни интеллекта, ни знания жизни, а если бы они у неё были, она сразу поняла бы, что Эраст никогда на ней не женится, несмотря на то, что сначала испытывает к ней искреннее чувство. Дворянин и крестьянка – не пара. Слишком большая разница в уровне жизни, образования, окружении, образе жизни и привычках. Если бы Эраст женился на Лизе, оба были бы глубоко несчастными людьми: нет общих интересов, общих тем для разговоров, невозможно представить Эраста среди крестьян, а Лизу никогда бы не приняли в светском обществе. Мимолётность их счастья очевидна: оно длится до тех пор, пока один партнёр не надоест другому. Эраст, добившись своего от Лизы, довольно быстро к ней охладел – вот урок для глупеньких девушек, считающих, что сила их чувства может удержать мужчину рядом.
Счастье ускользает от человека, потому что слишком часто он строит его не с тем, с кем следовало, используя для строительства зыбкие материалы, потому что смотрит на жизнь сквозь розовые очки...