Після того, як людина прочитала новели О. Генрі "Останній листок" і "Дари волхвів", вона може замислитися про багато різних речей, що стосуються морального та етичного відношення людини до світу, інших людей та себе самої.
З одного боку, оповідання "Останній листок" може спонукати читача задуматися про недооцінення того, що ми маємо в житті, про значення простих речей - таких, як наші близькі, друзі або досягнення, які ми уже маємо. Це нагадує про те, що життя кожної людини нескінченне як і дари, які ми отримуємо від нього, і наше відношення до них може змінитися в майбутньому.
З іншого боку, новела "Дари волхвів" може дати читачеві привід подумати про те, як ми поводимося у відносинах з іншими людьми і якими цінностями ми керуємося. Через історію, в якій бідний студент приніс до волхов у подарунок свою останню річ, щоби отримати кошти на похорон свого батька, ми можемо поміркувати про стосунки до інших людей та про значення взаємодо , жертовності та справжньої людяності.
Загалом, обидві новели О. Генрі ставлять перед нами запитання про наше місце у світі та про наші взаємини з іншими людьми. Одна знову нагадує нам, що люди часто не оцінюють те, що мають нині, поки його не втратять. Інша ж, принципово, наголошує на взаємодії і взаємоповагу між людьми, зокрема, на до і тим, хто її дійсно потребує.
Отже, читаючи ці новели, ми можемо замислитися про багато різних речей, що стосуються нашої моральної та етичної поведінки, нашого місця у світі та наших стосунків з іншими людьми. Варто пам'ятати, що кожен з нас здатен внести свій власний вклад у поліпшення нашого світу, поширюючи такі цінності, як до , жертовність та людяність.
З чого починається виховання духовності особистості? Із закладання фундаменту її з дня народження дитини. І саме з дня народження, коли основу її життєвого розвитку становлять функціонування духовно-емоційної та моторної сфер. Психологи говорять, що знання тільки тоді є знаннями, коли вони духовно-емоційно пережиті. Скільки б не говорили, що, наприклад, (як крайній випадок), вбивати не можна — іноді вбивають, що треба поважати батьків своїх — іноді не поважають та ін. Це відбувається через те, що духовно-емоційна сфера людини, особливо в наш час, звузилась, людина стала глухою до переживань, страждань, елементарного співпереживання. Наша освіта, на жаль, захопилася інтелектуальним розвитком людини забувши про розвиток та про те, що тільки в гармонічній єдності правої та лівої півкуль можна досягнути дійсної гармонії в розвитку духовної і розумної особистості.
Що ж таке українська народна пісня? З наукової точки зору — це глибинна традиційна і сучасна творчість усної діяльності. Можна вживати і інший термін — фольклор. А за змістом — це саме життя, його інтереси, зв’язок з історією народу, його національною свідомістю та соціальними почуттями, з “психологією його творчості”, писав І. Франко.
У наших пращурів було цілісне уявлення про оточуючий світ і себе в ньому. Художня творчість гармонізувала життя людини і становила значну частку практично — утилітарної діяльності (праця, звичаї та ін.). Творення суспільних відносин вимагало знаходження таких форм, заходів, механізмів, за до яких можна було б регулювати поведінку кожного члена громади. Саме через почуття та свідомість сформувалась своєрідна система, яку прийнято називати первісним мистецтвом. Воно, крім інших, виконувало і виховні функції. Провідну роль у вихованні людини виконувала народна пісня, а пізніше, з розвитком суспільства, музичне мистецтво.
Наталочка Руснак – маленька довірлива дівчинка, якій довелося багато чого пережити. Через випробування до дитини поступово приходить відчуття і розуміння національного. Кілька разів Наталочка зазирнула в минуле і саме тоді збагнула важливу річ: «Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!» Національне треба відчути всім серцем, побачити на власні очі. Риси характеру: сміливість, довірливість, уміння дружити, патріотизм, розвинута фантазія, любов до пригод, наполегливість Батьки Наталки: свідомі патріоти, віруючі, люблять сівати українських пісень, поважають та знають історію своєї батьківщини, мама членкиня Союзу українок, Сестринства святої княгині Ольги й Товариства української мови “Просвіта”; Чортяча родина: мати, батько та їхній син – молодий, чепурний чортик Антип. Саме вони полюють на козацьку шаблю, аби швидше спекатися священної реліквії, бо не хочуть, щоб у персонажів книжки відродився патріотизм. Тож чорти з усіх сил заважають національному пробудженню, особливо серед молоді – хай краще телевізор дітки дивляться. Риси характеру Антипа: хитрість, підступність, самовпевненість, безжальність, відсутність патріотизму, нахабство, насмішкуватість Шабля – різновид холодної зброї. Вона має клинок ( довжиною більше 100 см) , хрестовину (гарду) та руків’я. Клинок шаблі викривлений, з лезом на вигнутому боці та обухом на увігнутому, має вістря та хвостову частину для кріплення руків’я. Зразки шабель, які ми бачимо, вказують, що козацькі шаблі були доволі тонкі та легкі, ручку мали оздоблену, піхви прикрашені різьбою. Отримати шаблю справжній січовик міг лише двома шляхами – у спадок від батька чи діда або здобути в бою. Окремо треба наголосити на особливому значенні шаблі для козака-лицаря. У козацькому середовищі стави
нижче
Объяснение:
Після того, як людина прочитала новели О. Генрі "Останній листок" і "Дари волхвів", вона може замислитися про багато різних речей, що стосуються морального та етичного відношення людини до світу, інших людей та себе самої.
З одного боку, оповідання "Останній листок" може спонукати читача задуматися про недооцінення того, що ми маємо в житті, про значення простих речей - таких, як наші близькі, друзі або досягнення, які ми уже маємо. Це нагадує про те, що життя кожної людини нескінченне як і дари, які ми отримуємо від нього, і наше відношення до них може змінитися в майбутньому.
З іншого боку, новела "Дари волхвів" може дати читачеві привід подумати про те, як ми поводимося у відносинах з іншими людьми і якими цінностями ми керуємося. Через історію, в якій бідний студент приніс до волхов у подарунок свою останню річ, щоби отримати кошти на похорон свого батька, ми можемо поміркувати про стосунки до інших людей та про значення взаємодо , жертовності та справжньої людяності.
Загалом, обидві новели О. Генрі ставлять перед нами запитання про наше місце у світі та про наші взаємини з іншими людьми. Одна знову нагадує нам, що люди часто не оцінюють те, що мають нині, поки його не втратять. Інша ж, принципово, наголошує на взаємодії і взаємоповагу між людьми, зокрема, на до і тим, хто її дійсно потребує.
Отже, читаючи ці новели, ми можемо замислитися про багато різних речей, що стосуються нашої моральної та етичної поведінки, нашого місця у світі та наших стосунків з іншими людьми. Варто пам'ятати, що кожен з нас здатен внести свій власний вклад у поліпшення нашого світу, поширюючи такі цінності, як до , жертовність та людяність.