"Сказка о медведихе" - Это неоконченная сказка Александра Пушкина, написанная им осенью 1830 г. в Болдине ( и напечатанная в 1855 г.). Лучший образец подлинно народного стиля. Народный источник сказки не найден; возможно, что сюжет ее целиком принадлежит Пушкину. По стилю и стиху сказка приближается к народной песне или причитанию.
Кроме сурово-драматического описания гибели медведихи и трех медвежат, кроме поэтического, подлинно народного по стилю плача медведя по покойнице интересна кончающая отрывок характеристика зверей, пришедших на поминки(1). В них прекрасно выражена Пушкиным точка зрения угнетенного крестьянина: "Зайка бедненький, зайка серенький", это - "смерд", то есть мужик; еж - это "целовальник" (кабатчик): "все-то он щетинится"; дворянин, помещик изображен наиболее выразительно:
Прибегал туто волк-дворянин, У него-то зубы закусливые, У него-то глаза завистливые...
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.