1) в, 2) б, 3) а, 4) б, 6) в, 7)б, 8) а, 9) в, 10) б, 11)а, 12) а
Достатній рівень.
1) Тим, що Тарас був зацікавлений малюванням
2) В) брати-підберезовики 2. «Охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом*якшали од навколишнього простору…»
Високий рівень.
«Найзаповітніші мрії нашого Тараса».
Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України. Ми вже звикли до того, що Тараса Шевченка народна традиція величає Кобзарем. Він і справді був яскравим носієм кобзарського хисту і так само, як ці народні співці, знав страждання, ніс через свою непросту долю палку любов до рідного краю, беріг пам'ять про минулу славу України і не давав забути про неї сучасникам. А тим часом дійсність гнітила поета своєю безпросвітністю. Жахливі картини народних бідувань болем озивалися в його полум'яному серці. Поневолений народ, загнаний панством у ярмо, знесилений важкою працею та закріпачений духовно, зрікся своїх волелюбних прагнень і день за днем тягнув на плечах хрест своєї гіркої долі:" ... повсихали Сади зелені погнили Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли,
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідутьІ діточок своїх ведуть!.."
Шевченко бажав кращої долі для цього окривдженого люду. Він був певний, що його співучий, прекрасний душею народ заслуговує на це. Поетичний талант Шевченка творив і передавав у духовну скарбницю рідного краю світлі мрії про прийдешній день України — такі несхожі на те, що бачив Кобзар навколо себе. Майбутнє рідного краю насамперед уявлялося йому вільним від соціального та національного ярма. У творчій спадщині Шевченка ми знаходимо правдиві картини під'яремного життя українського селянина, але понад ними, мов сонце, що сходить, піднімається священна віра в те, що" ...встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
на волі
Невольничі діти!...(«Стоїть в селі Суботові...») Тоді почнеться для України новий відлік часу. Чим же ознаменується на рідній землі прийдешня доба волі? Шевченкова уява малює ідилічні картини народного життя:"
...зеленіють широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі...(«І виріс я на чужині...»)
Будні краян будуть наповнені працею для свого добробуту. Мир, згода і радість прийдуть у кожну оселю, у кожну родину.
Мріючи про майбутнє України, він бачить її освіченою, розвинутою, рівною серед інших країн. А ще — вірною історичній пам'яті, а отже, і пам'яті тих, хто частку свого серця і своєї праці доклав до того, щоб доля України склалася щасливо.Чи ж так вона склалася? Незалежну Україну — маємо. Потенційні можливості розвитку — також. Залишається працювати над тим, щоб усі мрії Великого Тараса стали Дійсністю.
1) в, 2) б, 3) а, 4) б, 6) в, 7)б, 8) а, 9) в, 10) б, 11)а, 12) а
Достатній рівень.
1) Тим, що Тарас був зацікавлений малюванням
2) В) брати-підберезовики 2. «Охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом*якшали од навколишнього простору…»
Високий рівень.
«Найзаповітніші мрії нашого Тараса».
Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України. Ми вже звикли до того, що Тараса Шевченка народна традиція величає Кобзарем. Він і справді був яскравим носієм кобзарського хисту і так само, як ці народні співці, знав страждання, ніс через свою непросту долю палку любов до рідного краю, беріг пам'ять про минулу славу України і не давав забути про неї сучасникам. А тим часом дійсність гнітила поета своєю безпросвітністю. Жахливі картини народних бідувань болем озивалися в його полум'яному серці. Поневолений народ, загнаний панством у ярмо, знесилений важкою працею та закріпачений духовно, зрікся своїх волелюбних прагнень і день за днем тягнув на плечах хрест своєї гіркої долі:" ... повсихали Сади зелені погнили Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли,
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідутьІ діточок своїх ведуть!.."
Шевченко бажав кращої долі для цього окривдженого люду. Він був певний, що його співучий, прекрасний душею народ заслуговує на це. Поетичний талант Шевченка творив і передавав у духовну скарбницю рідного краю світлі мрії про прийдешній день України — такі несхожі на те, що бачив Кобзар навколо себе. Майбутнє рідного краю насамперед уявлялося йому вільним від соціального та національного ярма. У творчій спадщині Шевченка ми знаходимо правдиві картини під'яремного життя українського селянина, але понад ними, мов сонце, що сходить, піднімається священна віра в те, що" ...встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
на волі
Невольничі діти!...(«Стоїть в селі Суботові...») Тоді почнеться для України новий відлік часу. Чим же ознаменується на рідній землі прийдешня доба волі? Шевченкова уява малює ідилічні картини народного життя:"
...зеленіють широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі...(«І виріс я на чужині...»)
Будні краян будуть наповнені працею для свого добробуту. Мир, згода і радість прийдуть у кожну оселю, у кожну родину.
Мріючи про майбутнє України, він бачить її освіченою, розвинутою, рівною серед інших країн. А ще — вірною історичній пам'яті, а отже, і пам'яті тих, хто частку свого серця і своєї праці доклав до того, щоб доля України склалася щасливо.Чи ж так вона склалася? Незалежну Україну — маємо. Потенційні можливості розвитку — також. Залишається працювати над тим, щоб усі мрії Великого Тараса стали Дійсністю.
В данном стихотворении образ «Зелёного Шума» заимствован поэтом из игровой песни украинских девушек. Некрасовым найдена та строфическая и ритмическая структура, которая потом была использована в поэме «Кому на Руси жить хорошо». Произведение многократно положено на музыку.В этом стихотворении ненавистное Некрасову терпение русского народа оказывается положительным качеством. Герой этого произведения, крестьянин, благодаря воздействию красоты пробуждающейся весенней природы, преодолевает в себе «думу лютую», желание «убить изменницу», «обманщицу» - свою жену. Здесь фигурируют два образа-символа – образ зимы и образ весны. Зима олицетворяет собой что-то злое и страшное. Всё тёмное начало человеческой души сосредоточивается в этом образе. Не случайно именно под вой вьюги у главного героя рождается мысль об убийстве собственной жены, что является ужасным грехом, преступлением заповеди:А тут зима косматаяРевёт и день и ночь:“Убей, убей изменницу”.Помимо образа зимы здесь есть ещё и традиционный для многих русских поэтов образ весны – символ пробуждения природы от долгого зимнего сна, символ возрождения, преображения человеческой души.«Слабеет дума лютая,Нож валится из рук».Вместе с зимой уходит и злоба, вместе с природой расцветает и душа героя.«Люби, покуда любится,Терпи, покуда терпится,Прощай, пока прощается,И – Бог тебе судья!».Вывод, который сделал главный герой, перекликается с библейскими заповедями. К герою приходит подлинно народное, по своей сути истинно христианское понимание высших ценностей человеческого бытия – любви, терпении, милосердия. Таким образом, в стихотворении проходит тема греха и покаяния.Та же тема проходит и в драме Островского «Гроза». Героиня пьесы, Катерина, тоже изменила своему мужу – купцу Тихону. Как и героиня «Зелёного шума», она призналась в совершённом грехе обманутому супругу. Чувствительная и религиозная Катерина не смогла жить с грехом изменницы и бросилась в омут. Тихон смог найти в себе силы простить её. Образ зимы в стихотворении Некрасова перекликается с образом Кабанихи и той окружающей среды, в которой происходит действие в «Грозе». Они также олицетворяют злое начало, которое подтолкнуло Катерину к самоубийству. Катерина бросается в воду – символ очищения от грехов, поэтому можно сказать, что образ весны перекликается с образом воды. Однако в драме «Гроза» Катерина сама решает свою судьбу, её мучают угрызения совести, а в стихотворении жена «молчит», а муж размышляет. Но в итоге оба персонажа приходят к раскаянию.Стихотворение «Зелёный шум» богат выразительными средствами. Во вступлении-рефрене содержится опорный образ. Рефрен-повтор – этот излюбленный приём народной песни использован автором четыре раза. Он открывает текст и разделяет его на композиционные части, сближая стиль стихотворения с фольклорным. Рефрен открывает стихотворение и звучит одушевлением весны:«Идёт-гудёт Зелёный Шум,Зелёный Шум, весенний шум!».Упорство, энергия весны, стремительность создаются настойчивостью повторений слов, гудящим звуком «у», передающим дыхание ветра. Здесь используется ассонанс. В следующей строфе ветер показывается неожиданно и размашисто:«Играючи расходитсяВдруг ветер верховой».