Так, юнак Доріан, залишаючись наодинці, залюбки грає роль Нарциса. У тексті читаємо про Доріана, що він "мавпує, як дурник", "якось раз... поцілував - точніше, вдав, ніби цілує вуста, намальовані на тому портреті", "щоранку він довго простоював перед портретом, милуючись ним, інколи він відчував, що майже закоханий у нього". Нарцисизм героя - це вияв не тільки естетизму як світоглядної позиції героя, але й безсумнівна ознака роздвоєння його особистості, що стає дедалі помітнішою: "Він усе дужче закохувався у власну вроду і з дедалі гострішою цікавістю гав розпад своєї душі". Серед особистих речей Доріана Грея - один із численних дарунків лорда Генрі: "овальне ручне дзеркало в рамі із слонової кістки, прикрашене купідонами". У нього герой полюбляє дивитися.
Учитель може запропонувати учням прочитати невеличкий твір Вайльда під назвою "Послідовник".
Послідовник
Коли Нарцис помер, ставок його замилування перетворився з чаші солодких вод на чашу солоних сліз, і німфи, плачучи, виходили з лісу, щоб співати ставкові пісень і якось втішати його.
І коли вони побачили, що ставок перетворився з чаші солодких вод на чашу солоних сліз, вони порозпускали своє зелене волосся, оплакували ставок і промовляли:
- Ми не дивуємося, що ти в такій гіркій жалобі за Нарцисом, адже він був такий прекрасний.
- Але чи був Нарцис прекрасний? - запитав ставок.
Левша — главный герой одноимённого произведения Н.С. Лескова. Левша — искусный тульский мастер, самый талантливый из всех умельцев. Но несмотря на свой талант, живёт он просто и бедно, как обычный рабочий человек. У него нет никаких особых привилегий, по сути, он бесправный человек, поэтому любой важный чиновник, например, такой, как атаман Платов, может его побить. Во дворце императора Николая I он оказался потому, что его привёз с собой Платов, который очень боялся подвоха со стороны тульских мастеров. Когда император и придворные не смогли понять, что сотворили мастера, Платов с ругательствами и побоями притащил Левшу во дворец, чтобы тот объяснил, в чём заключается работа мастеров. Так как Левша был простым человеком, одет он был очень бедно и не умел объясняться "по придворному", поэтому император разрешил ему говорить так, как он умеет: просто, без соблюдения этикета. В Англии Левша оказался потому, что он должен был отвезти блоху в подарок англичанам. Англичане пытаются "задобрить" Левшу и оставить у себя такого прекрасного мастера, но Левшу тянет на Родину. В Англии проявились такие черты Левши, как патриотизм, верность Родине и своему народу, религиозность, умение довольствоваться малым, скромность, простота. Несмотря на все уговоры и все блага, которые ему сулят англичане, Левша возвращается в Россию, где его, в принципе, никто не ждёт. Его судьба всем безразлична, он умирает, думая только о том, как сообщить императору о "секрете", который он узнал на оружейном заводе англичан.
