1. У казці "Комета прилітає" зустрічається фантастичний елемент - приліт комети, що принесла з собою незвичайні події та зміни в житті персонажів.
2. Також в цій казці зустрічаються магічні здатності у деяких героїв, наприклад, здатність передбачати майбутнє або розмовляти з тваринами.
3. У казці "Маленькі тролі і велика повінь" з'являються живі лісові створіння, такі як тролі, які можуть взаємодіяти з людьми та виконувати магічні дії.
4. Також в цій казці зустрічаються надприродні явища, наприклад, велика повінь, яка викликає незвичайні події та пригоди для героїв.
Объяснение:
Держи пупсик)
Твори пригодницької літератури характеризуються декількома основними рисами, які сприяють унікальній привабливості жанру. Ось деякі загальні характеристики пригодницької літератури:
Захоплюючі та небезпечні подорожі: пригодницька література розповідає про героїв, які вирушають у захоплюючі та часто небезпечні подорожі. Ці подорожі можуть включати дослідження незвіданих територій, пошуки скарбів чи знань або зустрічі з екзотичними культурами та ландшафтами.
Героїчні герої: у пригодницькій літературі зазвичай представлені сміливі та винахідливі герої, які стикаються з численними викликами та перешкодами та долають їх протягом своїх подорожей. Ці персонажі часто володіють винятковими навичками, стійкістю та рішучістю.
Почуття дива та відкриття: пригодницька література передає дух дослідження та відкриття, занурюючи читачів у невідомі та надзвичайні світи. Він викликає відчуття подиву через описи вражаючих пейзажів, прихованих скарбів і зустрічей з незвичайними істотами чи культурами.
Високі ставки та конфлікти: пригодницькі історії часто включають високі ставки та напружені конфлікти. Герої можуть зіткнутися зі стихійними лихами, ворожим середовищем або грізними ворогами, які випробовують їхні фізичні та розумові здібності. Ці конфлікти створюють напругу та рухають оповідь вперед.
Елемент ризику та небезпеки: пригодницька література процвітає на елементі ризику та небезпеки. Головні герої часто стикаються з небезпечними для життя ситуаціями, такими як підступна місцевість, дикі тварини або нечестиві особини. Ця постійна загроза підсилює відчуття хвилювання та підтримує читачів.
Дослідження тем: пригодницька література часто досліджує такі тематичні елементи, як мужність, наполегливість, самопізнання, прагнення до знань або справедливості, а також контраст між цивілізацією та неприборканою пустелею. Ці теми додають історії глибини та сенсу.
Описові параметри: докладний опис сюжету відіграє вирішальну роль у пригодницькій літературі. Яскраве зображення пейзажів, будь то густі джунглі, високі гори, величезні океани чи незвідані печери, допомагає створити насичене та захоплююче враження від читання.
Темп оповіді: пригодницька література, як правило, має швидкий темп оповіді, захоплюючи читачів своєю постійною дією, напругою та несподіваними поворотами. Розповідь часто зберігає відчуття терміновості, коли герої долають труднощі.
Почуття ескапізму: пригодницька література дає читачам змогу втекти від реальності. Занурюючись у захоплюючі пригоди та досліджуючи віддалені та таємничі місця, читачі можуть відчути гострі відчуття й тимчасово відірватися від повсякденного життя.
Позачасова привабливість: пригодницька література має позачасову привабливість, яка виходить за межі поколінь. Від класичних творів, таких як «20 000 льє під водою» Жуля Верна, до сучасних історій, таких як «Код да Вінчі» Дена Брауна, цей жанр захоплює читачів своїми універсальними темами та відчуттям хвилювання.
Ці характеристики поєднуються, щоб створити привабливість пригодницької літератури, пропонуючи читачам захоплюючу подорож і можливість досліджувати невідоме.
Объяснение:
Если Цезарь находил, что лучше быть первым в деревне, чем вторым в Риме, то Артур Грэй мог не завидовать Цезарю в отношении его мудрого желания. Он родился капитаном, хотел быть им и стал им.
Огромный дом, в котором родился Грэй, был мрачен внутри и величественен снаружи. К переднему фасаду примыкали цветник и часть парка. Лучшие сорта тюльпанов — серебристо-голубых, фиолетовых и чёрных с розовой тенью — извивались в газоне линиями прихотливо брошенных ожерелий. Старые деревья парка дремали в рассеянном полусвете над осокой извилистого ручья. Ограда замка, так как это был настоящий замок, состояла из витых чугунных столбов, соединённых железным узором. Каждый столб оканчивался наверху пышной чугунной лилией; эти чаши по торжественным дням наполнялись маслом, пылая в ночном мраке обширным огненным строем.
Отец и мать Грэя были надменные невольники своего положения, богатства и законов того общества, по отношению к которому могли говорить «мы». Часть их души, занятая галереей предков, мало достойна изображения, другая часть — воображаемое продолжение галереи — начиналась маленьким Грэем, обречённым по известному, заранее составленному плану прожить жизнь и умереть так, чтобы его портрет мог быть повешен на стене без ущерба фамильной чести. В этом плане была допущена небольшая ошибка: Артур Грэй родился с живой душой, совершенно не склонной продолжать линию фамильного начертания.
Эта живость, эта совершенная извращённость мальчика начала сказываться на восьмом году его жизни; тип рыцаря причудливых впечатлений, искателя и чудотворца, то есть человека, взявшего из бесчисленного разнообразия ролей жизни самую опасную и трогательную — роль провидения, намечался в Грэе ещё тогда, когда, приставив к стене стул, чтобы достать картину, изображавшую распятие, он вынул гвозди из окровавленных рук Христа, то есть попросту замазал их голубой краской, похищенной у маляра. В таком виде он находил картину более сносной. Увлечённый своеобразным занятием, он начал уже замазывать и ноги распятого, но был застигнут отцом. Старик снял мальчика со стула за уши и спросил: — Зачем ты испортил картину?
— Я не испортил.
— Это работа знаменитого художника.
— Мне всё равно, — сказал Грэй. — Я не могу допустить, чтобы при мне торчали из рук гвозди и текла кровь. Я этого не хочу.
В ответе сына Лионель Грэй, скрыв под усами улыбку, узнал себя и не наложил наказания.
Грэй неутомимо изучал замок, делая поразительные открытия. Так, на чердаке он нашёл стальной рыцарский хлам, книги, переплетённые в железо и кожу, истлевшие одежды и полчища голубей. В погребе, где хранилось вино, он получил интересные сведения относительно лафита, мадеры, хереса. Здесь, в мутном свете остроконечных окон, придавленных косыми треугольниками каменных сводов, стояли маленькие и большие бочки; самая большая, в форме плоского круга, занимала всю поперечную стену погреба, столетний тёмный дуб бочки лоснился как отшлифованный. Среди бочонков стояли в плетёных корзинках пузатые бутыли зелёного и синего стекла. На камнях и на земляном полу росли серые грибы с тонкими ножками: везде — плесень, мох, сырость, кислый, удушливый запах. Огромная паутина золотилась в дальнем углу, когда, под вечер, солнце высматривало её последним лучом. В одном месте было зарыто две бочки лучшего Аликанте, какое существовало во время Кромвеля, и погребщик, указывая Грэю на пустой угол, не упускал случая повторить историю знаменитой могилы, в которой лежал мертвец, более живой, чем стая фокстерьеров. Начиная рассказ, рассказчик не забывал попробовать, действует ли кран большой бочки, и отходил от него, видимо, с облегчённым сердцем, так как невольные слёзы чересчур крепкой радости блестели в его повеселевших глазах.