Рады, рады, рады
Светлые берёзы,
И на них от радости
Вырастают розы.
Рады, рады, рады
Тёмные осины,
И на них от радости
Растут апельсины.
То не дождь пошёл из облака
И не град,
То посыпался из облака
Виноград.
И вороны над полями
Вдруг запели воробьями.
И ручьи из-под земли
Сладким мёдом потекли.
Куры стали павами,
Лысые — кудрявыми.
Даже мельница — и та
Заплясала у моста.
Так бегите же за мною
На зелёные луга,
Где над синею рекою
Встала радуга-дуга.
Мы на радугу
вска-ра-б-каемся,
Поиграем в облаках
И оттуда вниз по радуге
На салазках, на коньках!
Трагедія «Гамлет» – середньовічна легенда Шекспіра, що описує поламану долю головного героя Гамлета, внутрішній світ якого зазнав нищівних ударів долі. Ця глибока, філософська натура, що вирізнялась своїми гуманістичними поглядами на світ була розчарована в житті, адже після підлого вбивства батька не залишалось нічого окрім відчаю та жаги помсти.
Окрім цього Гамлету доводиться визнати зраду матері, яка знову вийшла заміж, і він не може їй вибачити цього низького вчинку. Стосунки з Офелією так і не склались. Можливо тому,що доля так вирішила, а можливо тому, що всі ті переживання, які захоплювали душу юнака негативно відобразились на його ставленні до коханої.
Якщо розглядати особистість Гамлета з психологічної точки зору, треба сказати, що він відрізнявся певним благородством, розумінням та повагою до інших в не залежності від того, до якої соціальної ланки входить особистість. Це видно не тільки з його поведінки, але й з того, що найкращим його другом був простий студент. Гамлет в епоху Відродження відносився до високоморальних та витончених людей, для яких неприйнятні будь-які прояви зла, особливо якщо це стосується
зради в середині сім’ї.
Жага помсти за батька розвиває в Гамлеті ще більше філософських думок. Він все більше визнає свою незначущість в контексті світу, свою безсильність в порівнянні з суспільним злом. Він не міг повірити в те, що високі людські почуття втрачають свою значущість, що все менше місця залишається правді, дружбі, коханню, вірності та справедливості. Здавалось, що світ перевернувся. Але ні, насправді його світ просто зник, він зламався. Зламався тому, що з самого початку він не хотів бачити негативних моментів, які і так були в суспільстві, а з часом стали тільки посилюватись.
В даному випадку суть трагедії полягає в тому, що Гамлет ставить собі зависокі цілі. Справа не в тому, що у нього слабкий характер, як вважають деякі, і якщо розібратись то це далеко не так. Справа в тому, що він намагається воювати з дуже масштабними та непереборними проблемами. Йому невідомі та чужі поняття норм, моралей та цінності оточуючих, його гнітять особливості суспільства, яке для нього виявляється злим, жорстоким, несправедливим, аморальним та брехливим. Визнаючи свою безсилість Гамлету доводиться миритись з вседозволеністю народу, з тим, що покарання своїх ворогів зробить Гамлета таким самим як і інші.
