Эпитеты: Лес лиловый, золотой, багряный;
Над светлою поляной; желтою резьбой;
В лазури голубой;
В листве сквозной; мертвое молчанье; в синей вышине; янтарный отблеск; пурпурный блеск огня и злата; осенней чащи помертвелой; в пустынной тишине ночной; с туманной высоты небес; О, мертвый сон осенней ночи!
О, жуткий час ночных чудес! В сребристом и сыром тумане; Морозный светится пожар.
Сравнения: Лес, точно терем расписной;
Веселой, пестрою стеной
Стоит над светлою поляной; Как вышки, елочки темнеют; Просветы в небо, что оконца; И Осень тихою вдовой
Вступает в пестрый терем свой. Воздушной паутины ткани
Блестят, как сеть из серебра.
И, точно белый лепесток,
На паутине замирает; Лес, белым светом залитой,
Своей застывшей красотой
Как будто смерть себе пророчит.
Гоголь з великою любов’ю і старанністю описував кожного свого персонажа. Він був справжнім художником, який зумів втілити візуальний образ у слові. Кожен його персонаж яскравий і запам’ятовується, а створені ним образи назавжди увійшли в історію світової літератури. З цієї точки зору цікавим видається образ Тараса Бульби в повісті Гоголя, робота над якою зайняла у автора понад 10 років.
Для створення образу потрібно врахувати безліч чинників. Наприклад, характер, зумовлює поведінку героя, прототипи образу і зовнішність. Відомо, що у Бульби був вороний кінь на прізвисько Чорт, який все ще витримував важке тіло козака. Тарас був не дуже високим, але великим людиною. Бульба не простий козак, у нього є військовий чин полковника. Тарас Бульба у тексті повісті характеризується як впертий чоловік, що ратує за правду і справедливість. З першого розділу читач дізнається, що Бульба негативно ставиться до тих, хто вирішив перейняти польські звичаї. Він вважав себе активним поборником християнської віри: якщо дізнавався Бульба про те, що орендарі гнобили простих селян, козак брав в руки шаблю і влаштовував розправу. Бульба був досить шанованою козаком на Січі. До його думки прислухалися й інші запорожці, і кошовий. Можна сказати, що Тарас був хорошим лідером, однак, все ж йому трохи не вистачало делікатності у вирішенні деяких завдань. Бульба відрізнявся своєю лютістю (так думали й самі козаки, після того, як обрали Бульбу отаманом). Образ Тараса Бульби в повісті Гоголя розкривається завдяки сюжетним поворотам. Так, у першій главі Бульба несподівано зустрічає своїх синів, влаштовуючи кулачний бій з Остапом. Метою цієї колотнечі була перевірка: чи наважиться Остап підняти руку на батька, який образив його? Бульба був радий результатом, і бійка закінчилася так само швидко, як і почалася. Тарас хоче виховати своїх синів правильно, побоюючись, що материнська турбота изнежит їх, а розгульне життя на Січі – погубить. Сам Тарас їде на Січ з однією метою: похвалитися перед запорожцями Андрієм і Остапом і згадати козацьку молодість. Він любить і піклується про своїх синів. П думку Бульби характер може загартовуватися тільки в битвах. Коли Андрій втомлювався від побутових дрібниць походу, Тарас підбадьорював його словами: «Терпи козак, отаманом будеш!»
Говорити про стосунки запорожця з дружиною складно. Бульба рідко буває вдома, ні в що не ставить її слова, забороняє занадто довго знаходитися поруч із дітьми. Але для того часу таке ставлення цілком вкладалося в поняття «норма».
Бульба досить мстива людина. Щоб звести рахунки з ляхами за вбитого сина і розплатитися зі шляхтою за утиски селян, Бульба збирає військо і знову йде війною на Польщу. В цей раз не було ніяких тривалих облог: все на своєму шляху Бульба спалив дотла, одержимий жагою помсти і справедливості.
Доля Тараса Бульби склалася трагічно. Читачеві нічого не відомо про минулі прикрощі Тараса, можна лише припустити, що неприємності були пов’язані з козачеством і набігами на Запорізьку Січ. Остап і Андрій багато значать для Тараса, він бачить, як вони поступово перетворюються з боязких хлопців, які нещодавно закінчили семінарію, в міцних чоловіків, сміливо б’ються з ворогом. Він пишається Остапом, який безстрашно йде в бій і знає яку тактику обрати для нападу, і Андрієм, який здійснював таке, яке б ні один козак не зміг повторити. Спочатку Бульба не вірив словами Янкеля про те, що молодший син кинув запорожців заради полячки, але незабаром сам в цьому переконався. Бульба бачить свого сина на чорному коні – Андрій веде в бій польське військо. «Не витримав Тарас і закричав: «Як?.. Своїх?.. Своїх, чортів сину, своїх б’єш?»»
Тарас наздоганяє Андрія, дивиться йому в очі, задає питання про те, як він міг так вчинити. Але Андрій не відповідає батькові. Мабуть, фінальним розчаруванням для Тараса були останні слова Андрія. Не Вітчизну і козаків він згадував перед смертю, Андрій вимовив ім’я панночки.
Бульба не міг змиритися з тим, що його син так легко відмовився від усього, що виховував у ньому батько роками. Збудовані ідеали виявилися для Тараса Бульби важливіше життя рідного сина.
Старшого сина Остапа, забрали в полон. Тарас використовує будь-яку можливість, щоб врятувати його. Він йде на небезпечну справу, ризикує своїм життям кілька разів, але домагається свого. Бульбі-старшому вдалося хоч на мить подивитися на цього козака, Остапа Бульбенко, чиє життя перервалася занадто рано. Так Бульбу позбавили всього того, що було йому дорого: один син зрадив його, другий, хоч і був гідним сином свого батька, страчений в Дубно, старі друзі і товариші загинули в боях під Польщею або в битвах з татарами, а Січ розграбована. Все нове було для Тараса на Січі, нерідне. Сенсом життя Тараса Бульби була Запорізька Січ, свобода і християнська віра. Три стовпи його світоустрою, які зруйнувалися.
