УМОЛЯЮ, ОТВЕТЬ НА МОЙ ВОПРОС, Я ЕГО ДОБАВИЛА ТОЛЬКО 1 МИНУТУ НАЗАД!
Головний герой повісті Миколи Гоголя «Шинель» - типовий образ «маленької людини» в літературі. Його життя – це сіре існування людини, яка ні до чого не прагне, яка не вміє себе захистити від несправедливості.
Ім’я героя носить символічний зміст. Акакій перекладається як «незлобливий». Те, що він Акакій Акакійович, - означає максимальну незлобливість, сумирність. Прізвище Башмачкін натякає на просте походження героя.
Зовнішність героя непримітна, без цікавих ознак. Він низенький на зріст, трохи рябий, трохи рудий та навіть підсліпуватий.
Акакій працює дрібним чиновником – переписує документи. Кар’єрне зростання його не цікавить.
Маленька посада цілком влаштовує героя. І хоча робота незначна, але він дуже старанно її виконує: переписує папери гарним почерком, не допускає помилок. Колеги ставляться до Акакія зневажливо, часто ображають. Башмачкін майже ніколи не чинить їм опору, лише зрідка тихенько просить не чіпати його. І це ледь чутне благання нагадує світові, що і «маленькі люди» такі ж представники суспільства, як і всі.
Сфера інтересів Акакія Акакійовича дуже обмежена. Робота – це все, що в нього є, і все, що пробуджує в ньому хоч якийсь інтерес. Герой не знає любові рідних, не захоплюється читанням, не знаходить натхнення у природі. Для нього не існує пристрастей, він не має шкідливих звичок. Саме тому, рішення придбати нову шинель прирівнюється до глобальної події в його житті. Нарешті в сірому існуванні Акакія з’являється проблиск справжньої мрії. Герой наполегливо йде до мети, ще більше відмовляючи собі у всьому. Акакій змушений волочити злидарське життя, аби через деякий час кравець завершив роботу і герой відчув радість від придбання шинелі. Недовго довелося радіти героєві, тому що дуже скоро в нього викрадають обновку. Башмачкін відчуває, що його світ зруйновано. Колеги спочатку навіть жаліють бідолаху, але потім забувають про нього. Башмачкін сподівається знайти підтримку у генерала, але той не хоче бачити в ньому людину. Байдужість, та навіть жорстокість призводить до трагічної долі героя.
В кінці твору з’являються романтичні елементи. Привид, який мститься за ображеного всіма Акакія.
Микола Гоголь іронічно зображує свого героя. У багато чом він винен сам, адже не відстоює власну думку, не має високих поривань. Але Акакій Акакійович Башмачкін теж людина, хоч і «маленька», і тому також має права.
Я считаю, что литературу изучать в школе нужно, потому что это очень полезный предмет. Во-первых, чтение развивает воображение и заставляет задуматься о многих серьезных вещах. Во-вторых, когда мы читаем, мы пополняем свой словарный запас и учимся лучше выражать свои мысли. В-третьих, доказано, что чем больше книг человек читает, тем грамотнее он пишет. Все это нам в будущем, когда мы вырастем и выберем профессию.
Кроме того, русская и мировая литература - это настоящая сокровищница мыслей, чувств и жизненного опыта предыдущих поколений. Читая книги, написанные столетия назад, мы узнаем о том, какими в те времена были люди: чем они жили, что любили, к чему стремились. Кроме того, как человек может называть себя русским и не знать великой русской литературы? Как можно называть себя культурным человеком, не зная, кто такие Гомер, Шекспир, Петрарка, Пушкин, Булгаков?
Однако книг на свете очень много: за всю историю человечества написаны миллионы книг, и их число постоянно растет. Если читать книги бессистемно и все подряд, то жизни не хватит. Именно на уроках литературы мы узнаем, какие книги каких писателей стоит обязательно прочитать.
Поэтому уроки литературы безусловно необходимы. Они нам вырасти грамотными и культурными людьми.
Когда я слушаю музыку замечательного композитора Антонио Вивальди, я как будто попадаю в сказочный зимний лес. Мне представляется тихое морозное утро, плавное кружение снежинок в воздухе. Я чувствую лёгкое дуновение свежего морозного ветерка, прохладу солнечного зимнего утра. Мне кажется, что солнце светит всё ярче и ярче, появляются отблески перламутра на снегу. Я вижу, как блестят разноцветные искорки инея, как падают на снег фиолетовые тени деревьев. Ближе к полудню лёгкое дуновение ветерка переходит в разбушевавшуюся вьюгу. При этом я ощущаю холод, возникает чувство грусти. Яркое небо затягивают тёмные облака. Переливы мелодии становятся тише. Солнце уже зашло за горизонт. На землю падают крупные хлопья снега.
Головний герой повісті Миколи Гоголя «Шинель» - типовий образ «маленької людини» в літературі. Його життя – це сіре існування людини, яка ні до чого не прагне, яка не вміє себе захистити від несправедливості.
Ім’я героя носить символічний зміст. Акакій перекладається як «незлобливий». Те, що він Акакій Акакійович, - означає максимальну незлобливість, сумирність. Прізвище Башмачкін натякає на просте походження героя.
Зовнішність героя непримітна, без цікавих ознак. Він низенький на зріст, трохи рябий, трохи рудий та навіть підсліпуватий.
Акакій працює дрібним чиновником – переписує документи. Кар’єрне зростання його не цікавить.
Маленька посада цілком влаштовує героя. І хоча робота незначна, але він дуже старанно її виконує: переписує папери гарним почерком, не допускає помилок. Колеги ставляться до Акакія зневажливо, часто ображають. Башмачкін майже ніколи не чинить їм опору, лише зрідка тихенько просить не чіпати його. І це ледь чутне благання нагадує світові, що і «маленькі люди» такі ж представники суспільства, як і всі.
Сфера інтересів Акакія Акакійовича дуже обмежена. Робота – це все, що в нього є, і все, що пробуджує в ньому хоч якийсь інтерес. Герой не знає любові рідних, не захоплюється читанням, не знаходить натхнення у природі. Для нього не існує пристрастей, він не має шкідливих звичок. Саме тому, рішення придбати нову шинель прирівнюється до глобальної події в його житті. Нарешті в сірому існуванні Акакія з’являється проблиск справжньої мрії. Герой наполегливо йде до мети, ще більше відмовляючи собі у всьому. Акакій змушений волочити злидарське життя, аби через деякий час кравець завершив роботу і герой відчув радість від придбання шинелі. Недовго довелося радіти героєві, тому що дуже скоро в нього викрадають обновку. Башмачкін відчуває, що його світ зруйновано. Колеги спочатку навіть жаліють бідолаху, але потім забувають про нього. Башмачкін сподівається знайти підтримку у генерала, але той не хоче бачити в ньому людину. Байдужість, та навіть жорстокість призводить до трагічної долі героя.
В кінці твору з’являються романтичні елементи. Привид, який мститься за ображеного всіма Акакія.
Микола Гоголь іронічно зображує свого героя. У багато чом він винен сам, адже не відстоює власну думку, не має високих поривань. Але Акакій Акакійович Башмачкін теж людина, хоч і «маленька», і тому також має права.