Сочинил я сказку о домике на телячьих ножках. Потом о домике на слоновьих ножках. Потом о домике на заячьих ножках. У домика на телячьих ножках, по его словам, росли рожки. У домика на заячьих ножках росли ушки. У домика на слоновьих ножках висела труба-хоботок. А у домика на курьих ножках алел гребешок. Домик на заячьих ножках запищал: «Хочу прыгать!» Домик на телячьих ножках замычал: «Хочу бодаться!» Домик на слоновьих ножках запыхтел: «П-ф-ф! Хочу в трубу дудеть!» А домик на курьих ножках пропел: «Ку-ка-ре-ку! Не пора ли вам всем спать!» Тут во всех домиках погасли огни. И все уснули.
Володимир галактіонович короленко в своїй повісті «сліпий музикант» намагається розкрити перед читачем горе людини, що народився сліпим. він хоче показати нам, як важко людині, яка народилася сліпою, знайти своє призначення в житті. петро представляє весь світ у звуках і відчуттях. він представляє деякі зовсім незнайомі йому поняття в звуках. але в той же час, ці ж звуки сиплються на нього з усіх боків, не відпочинку. іноді він навіть не може витримати напору емоцій. кожен новий звук зачіпав у душі петра як би окрему струнку. а якщо торкнутися відразу всі струнки, то механізм розбудовується. так було, коли він вперше вийшов на весняну природу. після цього він кілька днів був у маренні. сприймаючи кожен звук окремо, він міг скласти мелодію. а, почувши чудову гру конюха іохима і своєї мами, у нього з’явилося потяг до музики. музика — ось спосіб висловити емоції, що переповнюють його з усіх сторін. дядько максим і його сестра, мама петра, їй знайти себе в житті. та петро не без їх розуміє своє призначення. дівчинка евеліна, майбутня дружина петра, зрозуміла його і йому своєю любов’ю, ласкою, чуйністю і співчуттям. петро «носився» зі своїм горем, не знаючи і не розуміючи свого призначення в житті, однак після зустрічі з убогим і волоцюгами він розуміє, що він живе в достатку. а жебраки хоч і зрячі, але вони сидять на морозі заради копійок. це дві сюжетні лінії, без яких розповідь втратило б свій сенс. без співчуття до інших петро не зрозумів би, що він не один нещасний в цьому світі. просто є різні сторони нещасть. повість закінчується концертом, який відзначає кінець юнацтва в життя сліпого музиканта. а що виховав його дядько максим каже собі: «так він прозрів…і зуміє нагадати щасливим про нещасні.»
1. о том, что наступил рождественский сочельник говорит то, что мальчики гриша и володя мерцаловы окружены празднично оживлённой толпой с нарядно одетыми смеющимися , которая полна "весёлым гулом окликов и разговоров". 2. а. и. подробно описывает роскошную витрину гастронома, перед которой остановились мальчики, все эти горы " и апельсинов, гирлянды колбас, сочные окорока, множество баночек и коробочек с солёными, варёными и копчёными ", чтобы подчеркнуть и усилить впечатление читателя от той нищеты, в которой живёт семейство мерцаловых: в сочельник у них на столе только постный борщ. по дороге домой в убогое жилище мальчики видят сквозь запотевшие окна домов нарядные и сияющие ёлки, слышат приглушённые звуки музыки. и то, и другое им недоступно. 3. для гриши мерцалова доброта и милосердие доктора пирогова, который осмотрел его больную сестру машутку бесплатно, выписал рецепт на лекарство и дал денег на еду, стали примером для подражания. став банкиром, григорий начал неимущим. пишет: "теперь он занимает довольно крупный, ответственный пост в одном из банков, слывя образцом честности и отзывчивости на нужды бедности", продолжая то " великое, мощное и святое, что жило и горело в чудесном "
У домика на телячьих ножках, по его словам, росли рожки.
У домика на заячьих ножках росли ушки.
У домика на слоновьих ножках висела труба-хоботок.
А у домика на курьих ножках алел гребешок.
Домик на заячьих ножках запищал: «Хочу прыгать!»
Домик на телячьих ножках замычал: «Хочу бодаться!»
Домик на слоновьих ножках запыхтел: «П-ф-ф! Хочу в трубу дудеть!»
А домик на курьих ножках пропел: «Ку-ка-ре-ку! Не пора ли вам всем спать!»
Тут во всех домиках погасли огни. И все уснули.
ответ получен?