Лю́лька ми́ру — один з культурних символів американських індіанців, що став загальносвітовим терміном. Вираз «викурити люльку миру» — означає укласти мирні угоди. Вислів пішов від індіанського обряду завершення війни, коли ворогуючі вожді та представники племен сідали поруч і пускали «на круг» курильну люльку. Цей звичай став відомим багато в чому завдяки книгам і кінематографу.
Іноді в ручці сокири висвердлюються наскрізний отвір по всій довжині, а на кінці — виїмка для тютюну. Таким чином, томагавком можна було користуватися як курильною люлькою. Такі томагавки використовувалися в дипломатії як дари, тому що являли собою яскравий символ: з одного боку люлька миру, з іншого — сокира війни.
Склонные к мистике, дети делятся рассказами о реальных персонажах, живущих по соседству, которые якобы столкнулись с нечистой силой. Плотник встретил русалку, псарь – барашка-оборотня, говорящего по-человечески, Акулина-дурочка сошла с ума от того, что водяной ее к себе утащил… А то и сами становятся свидетелями таинственных событий: Илюша видел домового, а Паша, ходивший по воду на реку, добавляет в арсенал историй еще одну, сказав, что только что слышал, как утопший Вася звал его к себе.
Павел умрет. В том же году он упадет с лошади и разобьется. И не будет среди мальчиков, слышавших историю о голосе мертвеца, призывающем Пашу, и тени сомнений в том, что мистическое реально.
