Шерлок Холмс это детектив высшего уровня.Он не только детектив , но и химик. Холмс расследует убийства и не только. Шерлок всегда достигает своей цели.
Девочка по имени Алиса как-то раз сидела под деревом, и вдруг она увидела кролика, который загадочно ходил по лесу и чего-то ждал (он явно спешил) , Алиса решила поинтересоваться откуда он взялся и что он делает в лесу, но не успела она получить ответ на вопрос как кролик быстро побежал, и Алиса кинулась за ним вдогонку; кролик прибежал к норе и сунулся туда Алиса поспешила за ним и не успела она нырнуть за этим кроликом как провалилась в пропасть и очутилась непонятно где в какой-то маленькой комнатушке, в которой Алиса стала громадного размера и дверца была очень маленькая, она начала плакать не знала как ей оттуда выбраться, она плакала и плакала пока вдруг не почувствовала что она стала уменьшаться и о счастье она нашла ключик и смогла открыть маленькую дверцу, она открыла ее, вышла и очутилась в прекрасном мире - мире чудес и таинств (кстати до того как она выбралась, она плавала в собственных слезах, потому что там образовалось целое море из ее слез, и ей выбраться мышь).
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».
