ійський письменник вальтер скотт, який став засновником жанру історичного пригодницького роману, народився у шотландії і з раннього віку цікавився історією своєї батьківщини, народними переказами і про жорстоку родову помсту, кровавий розбрат і військові подвиги.
перед тим, як писати черговий роман, письменник дуже уважно і старанно вивчав історичні документи, які свідчили о подіях того часу, про який збирався розповідати в. скотт. він знайомився з пам’ятками, костюмами і звичаями тієї епохи, бо вважав, що для створення справжнього історичного роману потрібна якнайбільша правдивість і точність в описі персонажів та подій. таким чином був створений і найбільш видатний роман ійського письменника «айвенго», який був написаний у 1820 році.
цей захоплюючий твір переносить читача у ію середньовіччя, а якщо бути точніше, то події в романі кінець xii століття і пов’язані з поверненням у країну короля ричарда і, якого в народі назвали левове серце, після його тривалої відсутності в ії. у цей час він вів боротьбу зі своїм братом джоном, який намагався захопити престол, та з норманськими баронами і феодалами, які захищали свою незалежність і привілеї від влади короля. саме в цьому полягав політичний конфлікт роману. але вся справа, скоріш усього, не в політичному, а в національному питанні, оскільки в той же час велась активна визвольна боротьба корінного саксонського населення проти норманських завойовників. к слову сказати, вони й досі не можуть змиритися з владою норманів. до того ж, у романі ярко зображені представники простого народу , який був доведений до повних злиднів і розорення, що змусило стати їх розбійниками, але розбійниками, які нападали та грабували лише представників знаті. але виключним роман в. скотта стає завдяки тому, що в ньому автор надзвичайно яскраво представляє національний колорит стародавньої ії.
зі сторінок твору перед нами постає країна, яка одночасно охоплена і політичними міжусобицями, і національним розбратом, і соціальними у феодально-монархічному суспільстві. ія в той час ще не має ні спільної мови, ні єдиної нації, ні реального та міцного державного устрою. цивілізованою та міцною країною ія стане лише багато років потому.
діючими особами роману є реальні історичні персонажі, наприклад, ричард левове серце та принц джон, судьба яких у творі тісно переплітається з судьбою вигаданих героїв, серед яких і сам айвенго. ми не можемо не захоплюватися мужніми, шляхетними і чесними вчинками айвенго та його друзів, не можемо не насолоджуватися точним і максимально реалістичним зображенням побуду самих різних прошарків населення середньовічної ії. разом із тим в. скотт вдало висвітив життя негативних героїв роману, побутові та особисті підробці їхнього життя. ці підробці наглядно показують непомірну розкіш їхнього життя та їх безмежну владу, яку вони використовують не на користь людям, а проти них.
не має сумніву, що більшість позитивних героїв роману «айвенго» в деякій мірі ідеалізовані, але на то він і роман. усі недоліки людських характеристик автор в повній мірі компенсує точним описом усіх, самих дрібних подробиць життя та побуту ії того часу. саме ці підробці дали смогу в. скотту максимально наблизити події цього пригодницького історичного роману до подій, які відбувались у ті часи насправді.
“коли ми читаємо історичний роман вальтера скотта, то ми ніби стаємо сучасниками епохи, громадянами країни, у якій відбувається дія роману” – з цими словами видатного критика в. г. бєлінського досить важко не погодитись.
ответ:
объяснение:
для того чтобы определить нравственный идеал а. с. грибоедова, или хотя бы попытаться это сделать, необходимо вернуться к прототипу главного героя.
несомненно, что в образе чацкого отразились подлинные черты характера и воззрений самого грибоедова, каким он рисуется в его переписке и в воспоминаниях современников: горячий, порывистый, подчас резкий и независимый. в речи чацкого грибоедов вложил всё лучшее, что сам думал и чувствовал. можно с несомненностью сказать, что взгляды чацкого на бюрократию, жестокости крепостного права, подражание иноземцам и т. п. – подлинные взгляды грибоедова.
грибоедов как мыслитель и художник был глубоко верен правде жизни, потому что он стоял на уровне самых прогрессивных идей века, потому что он постиг существо и характер наиболее важных социальных противоречий своего времени.
он сам с исчерпывающей полнотой охарактеризовал своё умонастроение в двух строках:
по духу времени и вкусу
он ненавидел слово “раб”
ненависть к рабству – социальному и духовному – владела грибоедовым с юных лет. его характер, мировоззрение, взгляды и вкусы сформировались под решающим воздействием самой действительности и в тесном, непосредственном общении с наиболее прогрессивными общественными силами эпохи.
есть основания предполагать, что грибоедов не только идейно, но и организационно был связан с революционным подпольем своего времени и, может быть, состоял членом тайного северного общества.
он вынужден был служить тому миру, который не вызывал у него никаких чувств, кроме презрения и ненависти. в этом мире задавали тон люди совершенно иной психологии, иного поведения. грибоедову среди них было явно не по себе.
2)Ну кот, чорный, жирный
Умный, ласковый
Никак
В еде