Поход в лес
Сегодня был чудесный день , такого я никогда не видел. Солнце светило так ярко , что я подумал я со нахожусь в Африке. Мы с дедом решили пойти за грибами. Моего деда звали Василий. В деревне он был всем известен людям. Меня в отличие от дедушки не очень уважали в деревне, ребятишки не хотели играть со мной, считали меня скучным и слабым другом.Одим днём всё изменилось.Мы с Высилием пошли в лес за грибами. Я оделся легко, было очень жарко. Я не разговаривал с дедом, мы просто шли по одной тропинке. На одно мгновение мне показалось что кто-то сидит в кустах.(Дальше сама придумай нету времени).
Ще в давнину книга вважалася знаком мудрості, розуму. Люди вчились читати, хоча раніше це було не кожному доступно. Але той, хто вмів, вважався розумною людиною. Адже читання розвиває уяву, поповнює словниковий запас, навчає.
Та зараз все інакше. Нажаль з розвитком технологій занепадає книжна функція. Стрімко зменшується кількість людей, які ще й досі читають книжки не заради потреби (навчання), а для свого задоволення, розвитку. Бо ж з’явились такі речі, як телевізор, інтернет тощо. Усі ці технології це добре, але книгу вони не замінять, хоч якби це на перший погляд не здавалось. Люди перестають мислити, коли перестають читати. Бо ж відомо, що телевізор надає вже готовий для сприймання матеріал, який непотрібно осмислювати, адже це вже зробив режисер. А для того, щоб прочитати книгу, потрібно осмислити самому поданий матеріал, своєю уявою. Тож виходить, що дивлячись телевізор, нам нав’язують своє сприймання інші люди. Щоб переконатись в цьому, після прочитання певної книги, перегляньте фільм до неї. Ви зрозумієте, що у ньому все не так, як ви собі уявляли.
