Привіт! Мене звати Чарлі, я один з учасників подорожі до шоколадної фабрики містера Вонки. Зараз я розповім історію як я туди потрапив. Сім'я в мене була бідна, мій тато працював на фабриці зубної пасти тому кожен раз приходячи з роботи приносив мені кришечки з яких я робив скульптуру шоколадної фабрики. Але з недавна 2
його звільнили. Рідко на мій Жені народження мені дарували шоколадку Вонка, але білет мені не випадав.. . Одного разу я йшов по вулиці та знайшов 10 доларів та прийшов до шоколадного магазину.
-Вибачте, можна мені шоколадку Вонка?
-У нас їх не має, раніше треба було приходити.
-Хоча почекай, ось остання.
-Дякую!
Я почав повільно відкривати обертку та... Ось він Це білет!
Люди почали зі мною торгуватися мов: Я тобі гроші а ти мені білет!
Але ні! Я з радістю побіжав додому.
Мій дідусь розповів мені як він працював на фабриці а згодом її закрили.
Через декілька днів я стояв на порозі фабрики
Ось так я і потрапив на фабрику.
ответ: Рассказ Н.С. Лескова учит тому, что деньги и богатство не самое главное в жизни. В основе протеста рассказчика лежит меркантильное представление о том, что отец невесты "известный богатый сквальжник", который "выдавая замуж двух старших её сестёр, обоих зятьев обманул и ничего не дал". Его супруга не отрицает этого, но считает, что "это нимало не мешает Машеньке быть прекрасной девушкой, из которой выйдет прекрасная жена". Конфликт между супругами оказался разрешенным. Он, занятый делами по работе, не вмешивается в сердечные дела брата. Оптимистический финал в развитии отношений между героями раскрывает такие признаки святочного рассказа, как торжество добра над злом и счастливый конец.
